Не клони ты головы - Надежда Кадышева, Золотое кольцо

Не клони ты головы, не клони на скатерть,

Разлюблю — так не зови, полюблю — так насмерть.

Можно розу разорвать, по ветру развеять,

Можно в губы целовать и в любовь поверить.

Можно розу разорвать, по ветру развеять,

Можно в губы целовать и в любовь поверить.

Губы красные, как мак, лейтесь, слёзы, лейтесь,

Даже если всё не так, вейтесь, кудри, вейтесь,

Не клони ты головы, не звени, бубенчик,

Не клянись ты мне в любви, милый мой изменщик.

Не клони ты головы, не звени, бубенчик,

Не клянись ты мне в любви, милый мой изменщик.

Ай нэ-нэ… ай нэ-нэ… ай нэ-нэ… ай нэ-нэ…

Ай нэ-нэ… ай нэ-нэ… ай нэ-нэ… нэ-нэ…

Как синеют небеса, как цыганка пляшет,

Только кто тебе в глаза правду всю раскажет.

И с чего бы в сердце кровь вдруг похолодела,

Я про бедную любовь спела как сумела.

И с чего бы в сердце кровь вдруг похолодела,

Я про бедную любовь спела как сумела.

Ай нэ-нэ… ай нэ-нэ… ай нэ-нэ… ай нэ-нэ…

Ай нэ-нэ… ай нэ-нэ… ай нэ-нэ… нэ-нэ…

Не клони ты головы, милый мой дружочек,

Ну кудаты без любви, сизый голубочек.

Можно розу разорвать, по ветру развеять,

Можно в губы целовать и в любовь поверить.

Можно розу разорвать, по ветру развеять,

Можно в губы целовать и в любовь поверить.

Ай нэ-нэ… ай нэ-нэ… ай нэ-нэ… ай нэ-нэ…

Ай нэ-нэ… ай нэ-нэ… ай нэ-нэ… нэ-нэ…

Не клони ти голови, не клони на скатертину,

Розлюблю - так не кличи, полюблю - так на смерть.

Можна троянду розірвати, за вітром розвіяти,

Можна в губи цілувати і в любов повірити.

Можна троянду розірвати, за вітром розвіяти,

Можна в губи цілувати і в любов повірити.

Губи червоні, як мак, лійтеся, сльози, лійтеся,

Навіть якщо все не так, війтеся, кучері, війтеся,

Не клони ти голови, не звени, бубонець,

Не присягайся ти в коханні, любий мій зраднику.

Не клони ти голови, не звени, бубонець,

Не присягайся ти в коханні, любий мій зраднику.

Ай не-не… ай не-не… ай не-не… ай не-не…

Ай не-не… ай не-не… ай не-не… нэ-не…

Як синіють небеса, як циганка танцює,

Тільки хто тобі в очі правду всю розповість.

І чого би в серце кров раптом похолола,

Я про бідне кохання заспівала як зуміла.

І чого би в серце кров раптом похолола,

Я про бідне кохання заспівала як зуміла.

Ай не-не… ай не-не… ай не-не… ай не-не…

Ай не-не… ай не-не… ай не-не… нэ-не…

Неклони ти голови, милий мій друже,

Ну кудати без кохання, сизий голубчик.

Можна троянду розірвати, за вітром розвіяти,

Можна в губи цілувати і в любов повірити.

Можна троянду розірвати, за вітром розвіяти,

Можна в губи цілувати і в любов повірити.

Ай не-не… ай не-не… ай не-не… ай не-не…

Ай не-не… ай не-не… ай не-не… нэ-не…