Дорогой длинною - Надежда Кадышева, Золотое кольцо

То не ветер ветку клонит,

Не дубравушка шумит,

То моё, моё сердечко стонет,

Как осенний лист дрожит.

То моё, моё сердечко стонет,

Как осенний лист дрожит.

Извела меня кручина,

Подколодная змея,

Ты гори, гори, моя лучина,

Догорю с тобой и я.

Догорай, гори, моя лучина,

Догорю с тобой и я.

Не житьё мне здесь без милой,

С кем теперь пойду к венцу.

Знать, судил, судил мне рок с могилой

Обвенчаться молодцу.

То не ветер ветку клонит,

Не дубравушка шумит,

То моё, моё сердечко стонет,

Как осенний лист дрожит.

То моё, моё сердечко стонет,

Как осенний лист дрожит.

То не вітер гілку хилить,

Не дубравушка шумить,

Те моє, моє серце стогне,

Як осінній лист тремтить.

Те моє, моє серце стогне,

Як осінній лист тремтить.

Звела мене кручина,

Підколодна змія,

Ти горі, гори, моя лучина,

Догорю з тобою і я.

Догорай, гори, моя лучина,

Догорю з тобою і я.

Не життя мені тут без милої,

З ким тепер піду до вінця.

Знати, судив, судив мені рок із могилою

Повінчатися молодцю.

То не вітер гілку хилить,

Не дубравушка шумить,

Те моє, моє серце стогне,

Як осінній лист тремтить.

Те моє, моє серце стогне,

Як осінній лист тремтить.