Парашют - Вячеслав Ковалёв

Люди, как разорванные снимки, ждут свои вторые половинки — стать хотят одним.

Думая о крове и о пище, люди все равно друг друга ищут, — так проходят дни.

Кто-то аутсайдер, кто-то лидер, главное, чтоб вовремя увидел блеск в чьих-то

глазах.

В этой гонке встреча есть награда, если повезло, то и не надо жать на тормоза!

Резон в том, что кончается сезон,

И это следует учесть,

Что б не мешать любовь и честь.

И впредь менять не золото на медь,

А злости битое стекло

На откровенье и тепло.

Ты теперь мне как парашют.

Падай,

Я всё равно тебя удержу рядом.

Мне не важно окруженье: чья-то кухня или дворец.

Всё вокруг предстанет в иной краске,

Серый город станет цветной сказкой,

И сольются эти ноты в музыку для наших сердец!

Холодна на вид, весьма игрива, на лицо изысканно красива, ложь — как манекен,

Если только правдой притворится, сразу как-то плохо ночью спится врозь — ты

вдалеке.

Прости, и, если можешь, отпусти

Непонимания грехи, —

Они коварны и легки.

И пусть неразделённой будет грусть,

Незавершённою глава…

И только честными слова!

Ими надо бы дорожить в песне,

Даже если нам и не жить вместе…

Счастье вечным не бывает, но ещё не пройден маршрут.

Где никто ни разу пока не был,

Будем обнимать облака в небе.

Я лечу, и мне не страшно, — ты теперь мне как парашют.

В прошлом, может, что-то и бездарно, но сейчас мы очень благодарны всем,

кто с нами был.

Стали обещания дороже;

понимаем, что у нас, похоже, нет другой судьбы.

Резон в том, что кончается сезон,

И это следует учесть,

Чтоб не мешать любовь и честь.

И пусть неразделённой будет грусть,

Незавершённою глава…

И только честными слова!

Ты теперь мне как парашют.

Падай,

Я всё равно тебя удержу рядом.

Мне не важно окруженье: чья-то кухня или дворец.

Всё вокруг предстанет в иной краске,

Серый город станет цветной сказкой,

И сольются эти ноты в музыку для наших сердец!

Ими надо бы дорожить в песне,

Даже если нам и не жить вместе…

Счастье вечным не бывает, но ещё не пройден маршрут.

Где никто ни разу пока не был,

Будем обнимать облака в небе.

Я лечу, и мне не страшно, — ты теперь мне как парашют.

Я всё равно тебя удержу…

Люди, як розірвані знімки, чекають на свої другі половинки— стати хочуть одним.

Думаючи про кров і про харч, люди однаково один одного шукають, — так минають дні.

Хтось аутсайдер, хтось лідер, головне, щоб вчасно побачив блиск у чиїхось

очах.

У цій гонці зустріч є нагорода, якщо пощастило, то і не треба тиснути на гальма!

Резон у тому, що закінчується сезон,

І це слід врахувати,

Щоб не заважати любов і честь.

І надалі міняти не золото на мідь,

А злості бите скло

На одкровення і тепло.

Ти тепер мені як парашут.

Падай,

Я все одно тебе утримаю поруч.

Мені не важливо оточення: чия кухня чи палац.

Все навколо постане в іншій фарбі,

Сіре місто стане кольоровою казкою,

І злиються ці ноти в музику для наших сердець!

Холодна на вигляд, дуже грайлива, на обличчя вишукано красива, брехня як манекен,

Якщо тільки правдою вдасться, одразу якось погано вночі спиться порізно — ти

вдалині.

Вибач, і, якщо можеш, відпусти

Нерозуміння гріхи, —

Вони підступні і легкі.

І нехай нерозділеним буде сум,

Незавершеною глава…

І тільки чесними слова!

Ними треба дорожити в пісні,

Навіть якщо нам і не жити разом…

Щастя вічним не буває, але ще не пройдений маршрут.

Де ніхто жодного разу поки не був,

Обійматимемо хмари в небі.

Я лікую, і мені не страшно, - ти тепер мені як парашут.

Минулого, може, щось і бездарно, але зараз ми дуже вдячні всім,

хто з нами був.

Стали обіцянки дорожчими;

розуміємо, що у нас, схоже, немає іншої долі.

Резон у тому, що закінчується сезон,

І це слід врахувати,

Щоб не заважати любов і честь.

І нехай нерозділеним буде сум,

Незавершеною глава…

І тільки чесними слова!

Ти тепер мені як парашут.

Падай,

Я все одно тебе утримаю поруч.

Мені не важливо оточення: чия кухня чи палац.

Все навколо постане в іншій фарбі,

Сіре місто стане кольоровою казкою,

І злиються ці ноти в музику для наших сердець!

Ними треба дорожити в пісні,

Навіть якщо нам і не жити разом…

Щастя вічним не буває, але ще не пройдений маршрут.

Де ніхто жодного разу поки не був,

Обійматимемо хмари в небі.

Я лікую, і мені не страшно, - ти тепер мені як парашут.

Я все одно тебе утримаю…