Осень нашей любви - Владимир Кузьмин

Память снова сердце колит,

не уйти от этой боли мне,

за окном все пожелтело,

счастье снова не успело, нет.

Нас врасплох застала осень,

у любви прощения просим мы.

Что случилось с тобой?

Просто осень пришла…

Солнце редкими лучами,

попрощаться хочет с нами вновь.

То мечтою окрыляет, то сомнением

отравляет кровь.

Я люблю тебя как прежде и

живу в святой надежде, что!

Будет все хорошо, до живем до весны!

Пам'ять знову серце коліт,

не втекти від цього болю мені,

за вікном все пожовкло,

щастя знову не встигло, ні.

Нас зненацька застала осінь,

у любові прощення просимо ми.

Що сталося з тобою?

Просто осінь прийшла.

Сонце рідкісні промені,

попрощатися хоче з нами знову.

То мрією окриляє, то сумнівом

отруює кров.

Я люблю тебе як раніше і

живу у святій надії, що!

Буде все добре, до живемо до весни!