Beethoven: Fidelio, Op. 72 - "Abscheulicher! Wo eilst du hin?" - Birgit Nilsson, Wiener Philharmoniker, Lorin Maazel

Abscheulicher!

Wo eilst du hin?

Was hast du vor in wildem Grimme?

Des Mitleids Ruf, der Menschheit Stimme —

Rührt nichts mehr deinen Tigersinn?

Doch toben auch wie Meereswogen

Dir in der Seele Zorn und Wut

So leuchtet mir ein Farbenbogen

Der hell auf dunkeln Wolken ruht:

Der blickt so still, so friedlich nieder

Der spiegelt alte Zeiten wider

Und neu besänftigt wallt mein Blut

Komm, Hoffnung, lass den letzten Stern

Der Müden nicht erbleichen!

O komm, erhell' mein Ziel, sei’s noch so fern

Die Liebe, sie wird’s erreichen

Ich folg' dem innern Triebe

Ich wanke nicht

Mich stärkt die Pflicht

Der treuen Gattenliebe!

O du, für den ich alles trug

Könnt ich zur Stelle dringen

Wo Bosheit dich in Fesseln schlug

Und süssen Trost dir bringen!

Ich folg' dem innern Triebe

Ich wanke nicht

Mich stärkt die Pflicht

Der treuen Gattenliebe!

жахливо!

Куди поспішаєш?

Що ти задумав у дикій люті?

Клич жалю, голос людства —

Невже ніщо більше не збуджує ваш тигрячий розум?

Але вони також лютують, як морські хвилі

Гнів і злість у твоїй душі

Тож для мене світиться арка кольорів

Хто яскраво спочиває на темних хмарах:

Він дивиться вниз так тихо, так спокійно

Він відображає старі часи

І моя кров припливає, знову заспокоюється

Давай, надія, останню зірку покинь

Не блідніть у втомленому!

О прийди, освіти мою ціль, хоч би як далеко вона була

Любов зробить це

Я слідую своєму внутрішньому потягу

Я не коливаюся

Обов'язок зміцнює мене

Вірної подружньої любові!

О ти, заради якого я виносив усе

Чи можу я перейти до суті?

Де злоба вас скувала

І принесе вам солодку втіху!

Я слідую своєму внутрішньому потягу

Я не коливаюся

Обов'язок зміцнює мене

Вірної подружньої любові!