Balthazar Impresario - Frank Turner

My name is Balthazar, impresario

And you’ll find me at the bottom of the page

I have artist’s hands, though I’m a working man

But my craft has been forgotten by the age

So tonight will be my last night on the stage

This is my family’s trade, my father built this place

At the turning of the twentieth century

I have been working here for some fifty years

But the young these days are glued to TV screens

And the old girl is dying on her feet

Once more to the boards

One more curtain call

Give the crowd everything they’re asking for and more

Always make them laugh

Try to make them cry

Always take the stage like it’s the last night of your life

My friends from theatre school all thought I was a fool

For leaving Shakespeare for the music hall

And now my son’s left home, and set out on his own

And the critics think we’re quaint but set to fall

But they’ve only seen the show from the stalls

And all the things I’ve seen behind these tattered seams

And all the upturned faces with the lamplight in their eyes

And each imperfect turn flickers as it burns

It only lasts a moment but for me they’ll never die

We are respected

We’re not remembered

We are the ghosts of Vaudeville

Unnumbered

We are the fathers of the halls

Yeah, but we’ll never be famous

We aren’t just artists, we are something more

We’re entertainers

I smooth my thinning hair in a gilded mirror

To try to hide the tell-signs of my age

My name is Balthazar, impresario

And tonight will be my last night on the stage

Мене звати Бальтазар, імпресаріо

І ви знайдете мене у нижній частині сторінки

У мене є руки художника, хоча я працююча людина

Але моє ремесло забуто віком

Тож сьогодні ввечері буде моя остання ніч на сцені

Це промисл моєї сім’ї, мій батько побудував це місце

На початку ХХ ст

Я працю тут близько п’ятдесяти років

Але сьогодні молодь приклеєна до екранів телевізорів

А стара дівчина вмирає на ногах

Ще раз до дощок

Ще один дзвінок завіси

Дайте натовпу все, про що вони просять, і навіть більше

Завжди змушуйте їх сміятися

Спробуйте змусити їх плакати

Завжди виходьте на сцену, наче це остання ніч у вашому житті

Мої друзі з театрального училища вважали мене дурнем

За те, що Шекспір ​​пішов у мюзик-хол

А тепер мій син покинув дім і пішов сам

А критики вважають, що ми чудернацькі, але готові впасти

Але вони бачили шоу лише з кіосків

І все те, що я бачив за цими потертими швами

І всі перевернуті обличчя з світлом лампи в очах

І кожен недосконалий поворот мерехтить, коли горить

Це триває лише мить, але для мене вони ніколи не помруть

Нас поважають

Нас не пам'ятають

Ми привиди Водевіля

Без номеру

Ми батьки залів

Так, але ми ніколи не станемо відомими

Ми не просто художники, ми дещо більше

Ми артисти

Я розгладжую своє рідше волосся у позолоченому дзеркалі

Щоб спробувати приховати ознаки мого віку

Мене звати Бальтазар, імпресаріо

І сьогодні ввечері буде моя остання ніч на сцені