Любовь - Ольга Стельмах

Ей было шестнадцать, ему — двадцать пять,

Промозглая осень, случайная встреча,

Она ещё знала, что хочет летать,

А он уже понял, что счастье не вечно.

Припев:

Любовь — гордая, хищная птица,

Любовь — вечного неба дитя,

Любовь рыщет голодной волчицей

И нас убивает шутя.

Ей было неважно, что будет потом,

В шестнадцать душа не умеет бояться.

И он вместе с нею забыл обо всём,

Не в силах с наивною сказкой расстаться.

Припев:

Любовь — гордая, хищная птица,

Любовь — вечного неба дитя,

Любовь рыщет голодной волчицей

И нас убивает шутя.

Досужие сплетни, людская молва —

Тяжёлые цепи на трепетных крыльях.

Любовь не простили за то, что жива

И сворой натасканных псов затравили.

Припев:

Любовь — гордая, хищная птица,

Любовь — вечного неба дитя,

Любовь рыщет голодной волчицей

И нас убивает шутя.

Їй було шістнадцять, йому двадцять п'ять,

Вогка осінь, випадкова зустріч,

Вона ще знала, що хоче літати,

А він уже зрозумів, що щастя не вічне.

Приспів:

Любов — горда, хижа птах,

Любов — вічного неба дитя,

Кохання нишпорить голодною вовчицею

І нас вбиває жартома.

Їй було неважливо, що буде потім,

У шістнадцять душа не вміє боятися.

І він разом з нею забув про все,

Не в силах з наївною казкою розлучитися.

Приспів:

Любов — горда, хижа птах,

Любов — вічного неба дитя,

Кохання нишпорить голодною вовчицею

І нас вбиває жартома.

Дозвілля плітки, людська поголоска—

Тяжкі ланцюги на трепетних крилах.

Любов не пробачили за те, що жива

І зграєю натасканих псів зацькували.

Приспів:

Любов — горда, хижа птах,

Любов — вічного неба дитя,

Кохання нишпорить голодною вовчицею

І нас вбиває жартома.