Две струны - Ольга Стельмах, Ирина Круг

Опять грозу нагонит ветер,

Судьба затеет что-то вновь —

Но не тому пропасть на свете,

Кто пил по полной за любовь,

А мы с тобой, две птицы певчих,

Венчали с ней сердца свои,

Нам жить ни капельки не легче —

Но петь мы будем о любви

Две струны, мы — две подруги,

Нам звенеть в жару и в холода,

Пусть шумят дожди и плачут вьюги —

Тот, кто любит, слышит нас всегда,

Две струны, мы — две мятежных песни,

В море жизни против волн плывём

И, пока нам верят люди, вместе

О любви не раз ещё споём!

Любовь была порою мукой,

Порой, как сладкий мёд, была,

Стучалась в двери к нам разлукой

И, как звезда, во тьме вела,

И пусть всё снова повторится,

Но знаем точно ты и я —

Не может жить без крыльев птица,

Мы петь не можем не любя!

Знову грозу наздожене вітер,

Доля починає щось знову —

Але не тому пропасти на світлі,

Хто пив по повне за любов,

А ми з тобою, два птахи співчих,

Вінчали з неї серця свої,

Нам жити ні крапельки не легше —

Але заспівати ми будемо про кохання

Дві струни, ми— дві подруги,

Нам дзвеніти в спеку і в холоду,

Нехай шумлять дощі і плачуть завірюхи —

Той, хто любить, чує нас завжди,

Дві струни, ми — дві бунтівні пісні,

У морі життя проти хвиль пливемо

І, поки нам вірять люди, разом

Про кохання не раз ще заспіваємо!

Кохання було часом борошном,

Деколи, як солодкий мед, була,

Стукала в двері до нах розлукою

І, як зірка, у темряві вела,

І нехай все знову повториться,

Але знаємо точно ти і я —

Не може жити без крил птах,

Ми співати не можемо не люблячи!