Посвящение знакомому музыканту (Просто странно иногда...) - Машина времени

Просто странно иногда, как меняют нас года, вот беда!

Что сказал бы ты тогда?

А теперь ты говоришь: «Ерунда!»

Я искал в тебе хоть след того, что нас держало вместе столько лет.

Я искал в тебе хоть слабый след того, чего давно в помине нет.

Ты раньше денег не считал, ты всех любил, когда играл, и отдавал.

Теперь тебя не проведешь, — ты не даешь, а продаешь, и тем живешь.

И я спокоен лишь за то, что сейчас не сможет обмануть тебя никто,

Ведь ты теперь всегда готов к тому, что лучше это сделать самому.

Теперь ты знаешь, что почем и не жалеешь ни о чем,

Но где твой дом?

И если твой погас камин

И нет огня — остался дым, что делать с ним?

Говорят, что ты, мол, с той поры весьма повысил качество игры.

Только что ни говори, а мастерством не скроешь пустоты внутри.

Просто дивно іноді, як міняють нас року, ось біда!

Що сказав би ти тоді?

А тепер ти говориш: «Єрунда!»

Я шукав у тобі хоч слід того, що нас тримало разом стільки років.

Я шукав у тобі хоч слабкий слід того, чого давно згадки немає.

Ти раніше грошей не рахував, ти всіх любив, коли грав, і віддавав.

Тепер тебе не проведеш, — ти не даєш, а продаєш, і тим живеш.

І я спокійний лише за то, що зараз не може обдурити тебе ніхто,

Адже ти тепер завжди готовий до тому, що краще це зробити самому.

Тепер ти знаєш, що навіщо і не шкодуєш ні про що,

Але де твій дім?

І якщо твій погас камін

І немає вогню — залишився дим, що робити з ним?

Кажуть, що ти, мовляв, з того часу дуже підвищив якість гри.

Щойно не говори, а майстерністю не приховаєш порожнечі всередині.