В сказку пусти меня - Надежда Кадышева, Золотое кольцо

В окнах твоих огни давно погашены,

Дом захватили сны сказкою крашены.

Дом захватили сны сказкою крашены.

В сказку пусти меня белой лебёдушкой,

Там подплыви ко мне сказочной лодочкой.

Проигрыш.

Лодочку обовью белой кувшинкою,

В душу твою войду колкою льдинкою.

В душу твою войду колкою льдинкою.

Может тоску мою так передам тебе

И наяву, тогда вспомнишь ты обо мне.

Проигрыш.

Сердце откроется, чтобы любовь пустить,

Белой лебёдушкой будет она там жить.

Белой лебёдушкой будет она там жить.

Ну, а пока огни в окнах погашены,

Дом захватили сны сказкою крашены.

Дом захватили сны сказкою крашены.

У вікнах твоїх вогні давно погашені,

Будинок захопили сни казкою фарбовані.

Будинок захопили сни казкою фарбовані.

У казку пусти мене білою лебедкою,

Там підпливи до мене казковим човником.

Програш.

Лодочку обов'ю білою лататтям,

В душу твою увійду колодкою крижинкою.

В душу твою увійду колодкою крижинкою.

Може тугу мою так передам тобі

І наяву, тоді згадаєш ти про мене.

Програш.

Серце відкриється, щоб любов пустити,

Білою лебідкою вона там житиме.

Білою лебідкою вона там житиме.

Ну, а поки вогні у вікнах погашені,

Будинок захопили сни казкою фарбовані.

Будинок захопили сни казкою фарбовані.