Оправдание бессонницы - 43ai

В целом доме один

Кто-то должен не спать

Иначе, кому же

Стеречь тихий сон природы?

Под навесом гардин

Как большая кровать

В мутной луже

Виднеется город

Кто-то должен жечь свет

И топтать паркет

И касаться предметов

Словно впервые

Ночью трафика нет

Пока кое-кто в плед

Уткнулся и дремлет

Не вы ли?

Кто-то должен дышать

Ночным холодком

Жадно внимать тишине

Как в последний раз

И не мешать

Ведь над чужим потолком

В вышине

Стоит ваш пустой матрас

Пока всем безразлично;

Десятые сны

Видят хозяева

Тучи

Тёмных окон —

Каждый кирпичик

Под светом луны

Заявит вам

Что ему скучно

И одиноко

В целом доме один

Кто-то должен не спать

Иначе, кому же

Стеречь тихий сон природы?

Под навесом гардин

Как большая кровать

В мутной луже

Виднеется город

Кто-то должен дышать

Ночным холодком

Жадно внимать тишине

Как в последний раз

И не мешать

Ведь над чужим потолком

В вышине

Стоит ваш пустой матрас

В цілому будинку один

Хтось повинен не спати

Інакше, кому ж

Стерегти тихий сон природи?

Під навісом гардин

Як велике ліжко

У каламутній калюжі

Видно місто

Хтось повинен палити світло

І топтати паркет

І торкатися предметів

Наче вперше

Вночі трафіку немає

Поки що дехто в плед

Уткнувся і дрімає

Чи не ви?

Хтось має дихати

Нічним холодком

Жадібно слухати тиші

Як в останній раз

І не заважати

Адже над чужою стелею

У висоті

Варто ваш порожній матрац

Поки що всім байдуже;

Десяті сни

Бачать господарі

Хмари

Темних вікон —

Кожна цегла

Під світлом місяця

Заявить вам

Що йому нудно

І самотно

В цілому будинку один

Хтось повинен не спати

Інакше, кому ж

Стерегти тихий сон природи?

Під навісом гардин

Як велике ліжко

У каламутній калюжі

Видно місто

Хтось має дихати

Нічним холодком

Жадібно слухати тиші

Як в останній раз

І не заважати

Адже над чужою стелею

У висоті

Варто ваш порожній матрац