100 лет - 43ai

В данный момент меня волнует только одно

Что как-то широко ты открыл переднее окно машины

Стучит битло, рычит капот и в лобовое стекло

Врезаются мелкие капли, снизу шуршат протектором шины

Сделай по-громче мой друг

Покажи нам пределы колонок

Наша жизнь это гоночный круг

И никак по-другому

Раз-два, я передаю привет микрофону

Он самый верный психолог

Среди моих знакомых,

А Дейлам Карнеги пора бы на отдых!

Да у меня талант плести узоры

И выдумывать хохмы

Я — призрак ночного дозора

Под капюшоном кофты

Меня не волнуют толпы

Пробки

Очереди или заторы

Ведь только ночью

Город всасывает воздух через поры

И мне по-приколу светофоры и зебры дорожек

И мне по приколу этот ветерок по коже

Ты дырявишь кока-колу, стойкий запах бошек

Я вращал вокруг оси прибора мнения прохожих!

Приличную даму на вид в миг меняет шелест бумажек;

Я пишу стихи о любви, живя посреди многоэтажек

Вижусь с людьми, бываю в местах и даже больше

Мне кажется я с этим асфальтом срастаюсь кожей

И если я проснусь через 100 лет

Меня разбудит всё тот же тусклый фонарный свет

Всё те же блоки домов свитых из сотен бед

В даний момент мене хвилює тільки одне

Що якось широко ти відкрив переднє вікно машини

Стукає битло, гарчить капот і в лобове скло

Врізаються дрібні краплі, знизу шарудять протектором шини

Зроби голосніше мій друг

Покажи нам межі колонок

Наше життя це гоночне коло

І ніяк по-іншому

Раз-два, я передаю привіт мікрофону

Він найвірніший психолог

Серед моїх знайомих,

А Дейлам Карнегі пора би на відпочинок!

Так у мене талант плести візерунки

І вигадувати хохми

Я — примара нічної дозору

Під капюшоном кофти

Мене не хвилюють натовпи

Пробки

Черги чи затори

Адже лише вночі

Місто всмоктує повітря через пори

І мені по приколу світлофори і зебри доріжок

І мені за приколу цей вітерець по шкірі

Ти дірявиш кока-колу, стійкий запах бошок

Я обертав навколо осі приладу думки перехожих!

Пристойну даму на вид у мить міняє шелест папірців;

Я пишу вірші про кохання, живучи серед багатоповерхівок

Бачуся з людьми, буваю в місцях і навіть більше

Мені здається я з цим асфальтом зростаюсь шкірою

І якщо я прокинуся через 100 років

Мене розбудить все те ж тьмяне ліхтарне світло

Всі ті ж блоки будинків звитих із сот бід