8 - Рем Дигга, Chris Yank, Слепро

Брачо это где мы?

Заводы, люди, смены.

Полгода будит первый.

Снова погода будет с ветром.

На пешеходе застыл пешеход утром одним,

недовольный мутно поди, пешеходный трудный пунктир

в люда тени среди крупных витрин, бордюров в пыли,

шар бурый смотри, будит весь мир, увертюра земли.

Тут он застыл на половине пути,

винстона дым погладил ноздри и выставил счет,

почему трамвай так бъет по сердцу когда катит пустым

и везёт меня Бог куда, пока мое время течет.

Эй бро, ветер дует в лицо и кружит тут всё,

ветер шепчет на ухо, ублюдок не будет легко,

скоро кончится район и вырастет старый завод,

в честь меня пустит дым из труб и снова свалится в сон.

Паршиво сынок, как никогда паршиво сынок,

я не угадал по ходу лживый кружок, не прёт вшивый станок

и меня делит напополам тут все, бар и стол,

брань и стеб ночью, утро взорвется бах и всё.

По новой, трамвай нагрянет и вырвет окурок,

выйдут оттуда люди, зайду я и выйду у клуба,

через дорогу вдоль частных домов, я частый тут гость,

прочапать пол км, а там меня вновь спрячет завод.

Работа, я поменялся в лице.

с тех пор как тут, а может когда потерялся с лицея,

блестит, шумит, искрит мой глянцевый цех,

и потом отходос, просто попадос, затёкшая шея.

Смена пьет как комар и не стелит кровать

я не смогу спать, Ваня х*йня все мне прогул ставь.

Мне нужен воздух и море, солнце, футбол.

наверное это прикол, дядя мне нужен ствол.

Брачо это где мы?

Заводы, люди, смены.

Полгода будит первый.

Снова погода будет с ветром.(2х)

Слеп Ро:

Да я не верил никогда в легенду хэппи энда.

Даст будильник пендаля для темпа.

Стас немедленно под землю, землю грешную вернись.

В шахту на весь день за шапку сухарей ох за*бись.

Как и выхода выбора нет, бывает манит карниз.

Тощий скелет, как будто кожа только.

Мощь и хребет, кофе и хлеб.

Я против воли своей профи диет.

Но речь не о плоти, мне пофиг вообще.

Бесит до рева в душе.

Летопись повторов сюжет шаблон.

Работа-дом, работа-дом.

Мы — рабы-ротобы и в робе мы умрем.

Вышел на балкон — пейзаж п*здец.

Ледяной бетон, мне б щас не здесь.

Я вижу сны только про море: пальмы, песок.

Сам взаперти будто в неволе, город запер на замок.

Сотни сонных насекомых или зомби, как угодно.

В полвосьмого прячут норов и покорно из коробок.

Вон выходят из-за корма, все х*ево.

Нет я не ною, просто кроет паранойя.

Еще горе-кредиторы не допустят моего покоя.

Хоть ночуй в этом забое, я чуть-чуть всегда в запое.

А в субботу, как по нотам превращение в отвращение.

В беспардонного урода, в воскресенье — воскрешение.

Эти недели надоели, надоело это тело.

Карусели без предела, без меры и без веры.

И наверно на планете депрессивней песни нет.

Брат, мне нужен пистолет.

Брачо это где мы?

Заводы, люди, смены.

Полгода будит первый.

Снова погода будет с ветром.(2х)

Брач це де ми?

Заводи, люди, зміни.

Півроку будить перший.

Знову погода буде з вітром.

На пішоході застиг пішохід вранці одним,

невдоволений каламутно піди, пішохідний важкий пунктир

у люди тіні серед великих вітрин, бордюрів у пилу,

куля бурий дивись, будить весь світ, увертюра землі.

Тут він застиг на половині шляху,

винстона дим погладив ніздрі і виставив рахунок,

чому трамвай так б'є по серцю коли котить порожнім

і везе мене Бог куди, доки мій час тече.

Ей бро, вітер дме в особу і кружляє тут все,

вітер шепоче на вухо, ублюдок не буде легко,

скоро закінчиться район і виросте старий завод,

на честь мене пустить дим з труб і знову звалиться в сон.

Паршивий синок, як ніколи паршивий синок,

я не вгадав по ходу брехливий гурток, не пре вшивий верстат

і мене ділить навпіл тут все, бар і стіл,

лайка і стеб вночі, ранок вибухне бах і все.

По нової, трамвай нагряне і вирве недопалок,

вийдуть звідти люди, зайду я і вийду у клубу,

через дорогу вздовж приватних будинків, я частий тут гість,

прочіпати півкм, а там мене знову сховає завод.

Робота, я помінявся в особі.

з тих пір як тут, а може коли загубився з лицею,

блищить, шумить, іскрит мій глянсовий цех,

і потім відходос, просто попадос, затекла шия.

Зміна п'є як комар і не стелить ліжко

я не зможу спати, Ваня х*йня все мені прогул став.

Мені потрібне повітря і море, сонце, футбол.

напевно це прикол, дядько мені потрібний ствол.

Брач це де ми?

Заводи, люди, зміни.

Півроку будить перший.

Знову погода буде з вітром.

Сліп Ро:

Так я не вірив ніколи в легенду хепі енду.

Дасть будильник пендаль для темпу.

Стас негайно під землю, землю грішну вернися.

У шахту на весь день за шапку сухарів ох за*бісь.

Як і виходу вибору немає, буває манить карниз.

Худий скелет, наче шкіра тільки.

Потужність і хребет, кава та хліб.

Я проти волі своєї профі дієт.

Але мова не про плоть, мені пофіг взагалі.

Бісить до реву в душі.

Літопис повторення сюжет шаблону.

Робота-будинок, робота-будинок.

Ми — раби-ротоби і в робі ми помремо.

Вийшов на балкон — пейзаж п*здец.

Крижаний бетон, мені зараз не тут.

Я бачу сни тільки про море: пальми, пісок.

Сам під замком ніби в неволі, місто замкнуло на замок.

Сотні сонних комах або зомбі, як завгодно.

О пів на восьму ховають характер і покірно з коробок.

Он виходять з-за корму, все х*ево.

Ні я не ною, просто криє параноя.

Ще горе-кредитори не допустять мого спокою.

Хоч ночуй у цьому забої, я трохи завжди в запої.

А в суботу, як за нотами перетворення на отразу.

У безпардонного виродку, у неділю — воскресіння.

Ці тижні набридли, набридло це тіло.

Каруселі без межі, без міри і без віри.

І напевно на планеті депресивної пісні немає.

Брате, мені потрібен пістолет.

Брач це де ми?

Заводи, люди, зміни.

Півроку будить перший.

Знову погода буде з вітром.