Манифест - Мэйти

Это не то, что ты видишь.

Это не то, что ты знаешь.

Это не старт и не финиш.

Ты меня не понимаешь!

Ты меня не представляешь!

Фильмы и книги напрасно!

В поисках правды фужеры наполнены,

Ты пробегаешь на красный!

Сколько бы ни было масок прохожих,

Мою ты запомнишь по песням.

Новое утро опять не похоже

На то, что ты ищешь и бесит.

Туфли не те, и пиджак не под цвет, а ещё курсовые-дипломные…

Я не ходил на кино про рассвет и зовут тебя как не запомнил.

Там, где на стенах висели гербы королевств — играли трубы!

Там, где жила моя Мама — красиво целуются люди в губы!

Хватит визжать и прыгать только тогда, когда радуга в небе кольцом,

Да вокруг тебя каждый день сотни цветов, стоит лишь повернуть лицо!

На Юг или Север, да весь земной шар улыбнётся тебе, если верить!

За нас всё придумано нашими предками, опыт их лет не измерить.

И я засыпать буду так, чтобы мой город новым и солнечным утром

В улыбках людей и по стёклам домов отливал перламутром.

Влево, вперёд, вправо, назад будет

Каждый твой шаг, каждый твой жест

Всё, что ты сделал и сказал людям

Это и есть — твой манифест

В сердце — любовь, в руке — рука, снова

Слепит глаза разноцветный салют

Мой документ это моё слово!

А документы не продают

Пусть это кажется, будто бы жить можно не сожалея о прошлом…

Если меня кто-то спросит — отвечу, что я ошибался нарочно!

Чтобы проснуться однажды, понять кто я есть, и начать жить по-новому,

И быть в ответе за мысли, за каждое сказанное мной слово!

Дети не могут быть больше одни, ведь у нас дома так много места.

Разве подвалы оставят у них в сердце память счастливого детства?

Разве нам так не нужна бесполезная, градусом битая печень?

Что, неужели проблемы и нервы лечить стало попросту нечем?

Тут понимать то не надо, я так же, как ты нахожусь в этой каше!

Все мне вокруг говорят про своё, забывая, что есть ещё наше…

Мы убегаем от всех диалогов и ждём перемен от погоды,

Каждый свободен и каждый кричит, что ни разу не видел свободы!

Чтобы когда-то придумать парус — учёный тот выучил ветер…

Судно не падало на бок и километраж набирало в сети!

Восток или Запад — тебе выбирать, все дороги протоптаны летами,

За нас нарисовано всё и пропето художниками и поэтами.

Мы ищем правду на экране и страницах книг,

Не понимая то, что всё заложено внутри нас самих

Це не те, що ти бачиш.

Це не те, що ти знаєш.

Це не Старт і не фініш.

Ти мене не розумієш!

Ти мене не представляєш!

Фільми та книги марно!

У пошуках правди фужери наповнені,

Ти пробігаєш на червоний!

Скільки було б масок перехожих,

Мою ти запам'ятаєш за піснями.

Новий ранок знову не схожий

На те, що ти шукаєш і бісить.

Туфлі не ті,і піджак не під колір, а ще курсові-дипломні…

Я не ходив на кіно про світанок і звуть тебе як не запам'ятав.

Там, де на стінах висіли герби королівств — грали труби!

Там, де жила моя Мама - красиво цілуються люди в губи!

Досить верещати і стрибати тільки тоді, коли веселка в небі кільцем,

Та навколо тебе щодня сотні квітів, варто лише повернути обличчя!

На Південь або Північ, та вся земна куля усміхнеться тобі, якщо вірити!

За нас все придумано нашими предками, досвід їх років не виміряти.

І я засипати буду так, щоб моє місто новим і сонячним ранком

В посмішках людей і за склом будинків відливав перламутром.

Ліворуч, вперед, праворуч, назад буде

Кожен твій крок, кожен твій жест

Все, що ти зробив і сказав людям

Це і є твій маніфест

У серце — кохання, у руці — рука, знову

Сліпить очі різнобарвний салют

Мій документ це моє слово!

А документи не продають

Нехай це здається, ніби жити можна не шкодуючи про минуле…

Якщо мене хтось запитає — відповім, що я помилявся навмисне!

Щоб прокинутися якось, зрозуміти хто я є, і почати жити по-новому,

І бути у відповіді за думки, за кожне сказане мною слово!

Діти не можуть бути більше одні, адже у нас вдома так багато місця.

Хіба підвали залишать у них у серці пам'ять щасливого дитинства?

Хіба нам так непотрібна марна, градусом бита печінка?

Що, невже проблеми і нерви лікувати стало просто нічим?

Тут розуміти те не треба, я так ж, як ти знаходжуся в цій каші!

Усі мені довкола говорять про своє, забуваючи, що є ще наше…

Ми втікаємо від усіх діалогів і чекаємо змін від погоди,

Кожен вільний і кожен кричить, що жодного разу не бачив свободи!

Щоб колись вигадати вітрило — вчений той вивчив вітер…

Судно не падало на бік і кілометраж набирало в мережі!

Схід чи Захід— тобі вибирати, всі дороги протоптані літами,

За нас намальовано все і пропете художниками і поетами.

Ми шукаємо правду на екрані та сторінках книг,

Не розуміючи те, що все закладено всередині нас самих