Не судите, люди - Надежда Кадышева, Золотое кольцо

Может небо сегодня простужено,

Но последние зябнут цветы.

Снег белее, чем тонкое кружево

Самой белой венчальной фаты.

Припев:

Не судите люди, не судите строго,

Что смотрю я часто в тёмное окно.

Потому рябина плачет у дороги,

Догадалась я уже давно.

Не судите люди, не судите строго,

Что смотрю я часто в тёмное окно.

Потому рябина плачет у дороги,

Догадалась я уже давно.

В сердце верить во что-то, так хочется,

Над печалью пустынных полей.

Но на цыпочках вдруг одиночество

За спиною проходит моей.

Припев:

Не судите люди, не судите строго,

Что смотрю я часто в тёмное окно.

Потому рябина плачет у дороги,

Догадалась я уже давно.

Проигрыш.

Манит чистое, светлое, дальнее,

Снег летит словно осени дым.

И томится душа в ожидании

По словам словно небо простым.

Припев:

Не судите люди, не судите строго,

Что смотрю я часто в тёмное окно.

Потому рябина плачет у дороги,

Догадалась я уже давно.

Не судите люди, не судите строго,

Что смотрю я часто в тёмное окно.

Потому рябина плачет у дороги,

Догадалась я уже давно.

Може небо сьогодні застуджене,

Але останні мерзнуть квіти.

Сніг біліший, ніж тонке мереживо

Найбілішої вінчальної фати.

Приспів:

Не судіть люди, не судіть суворо,

Що дивлюся я часто в темне вікно.

Тому горобина плаче біля дороги,

Здогадалася я вже давно.

Не судіть люди, не судіть суворо,

Що дивлюся я часто в темне вікно.

Тому горобина плаче біля дороги,

Здогадалася я вже давно.

У серце вірити в щось, так хочеться,

Над смутком пустельних полів.

Але на навшпиньках раптом самотність

За спиною проходить моєю.

Приспів:

Не судіть люди, не судіть суворо,

Що дивлюся я часто в темне вікно.

Тому горобина плаче біля дороги,

Здогадалася я вже давно.

Програш.

Мане чисте, світле, дальнє,

Сніг летить наче осінь дим.

І томиться душа в очікуванні

За словами як небо простим.

Приспів:

Не судіть люди, не судіть суворо,

Що дивлюся я часто в темне вікно.

Тому горобина плаче біля дороги,

Здогадалася я вже давно.

Не судіть люди, не судіть суворо,

Що дивлюся я часто в темне вікно.

Тому горобина плаче біля дороги,

Здогадалася я вже давно.