Иволга - Надежда Кадышева, Золотое кольцо

Отцвела черёмуха и сирень душистая,

Только ты всё, Иволга, птица голосистая,

Всё поёшь и плачешься о судьбе своей.

Только ты всё, Иволга, птица голосистая,

Всё поёшь и плачешься о судьбе своей.

Отчего слезой-тоской очи так туманятся,

Птица желтокрылая ты ли не поймёшь.

Отчего так, Иволга, сердце больно ранится,

Когда ты над речкою плачешь и поёшь.

Отчего так, Иволга, сердце больно ранится,

Когда ты над речкою плачешь и поёшь.

Проигрыш.

Ах, как он девчонку глупую и юную

На руках ласкал, носил, тот красавец лель.

И кружила голову, майской ночкой лунною,

О любви неведомой шалая свирель.

И кружила голову, майской ночкой лунною,

О любви неведомой шалая свирель.

Где же ты тропиночка в розах серебристая,

Где хрустальный, сладостный звон среди ветвей?

Только ты всё, Иволга, птица голосистая,

Всё поёшь и жалишься о судьбе своей.

Только ты всё, Иволга, птица голосистая,

Всё поёшь и жалишься о судьбе своей.

Відцвіла черемха і бузка запашна,

Тільки ти все, Іволга, птах голосистий,

Все співаєш і плачешся про свою долю.

Тільки ти все, Іволга, птах голосистий,

Все співаєш і плачешся про свою долю.

Чому сльозою-тугою очі так туманяться,

Птах жовтокрилий ти ли не зрозумієш.

Чому так, Іволга, серце боляче пораниться,

Коли ти над річкою плачеш і співаєш.

Чому так, Іволга, серце боляче пораниться,

Коли ти над річкою плачеш і співаєш.

Програш.

Ах, як він дівчинку дурну і юну

На руках ласкав, носив, той красень лель.

І кружила голову, травневою вночі місячною,

Про любов невідомої шалая сопілка.

І кружила голову, травневою вночі місячною,

Про любов невідомої шалая сопілка.

Де ж ти стежка в трояндах срібляста,

Де кришталевий, солодкий дзвін серед гілок?

Тільки ти все, Іволга, птах голосистий,

Все співаєш і жалуєшся про свою долю.

Тільки ти все, Іволга, птах голосистий,

Все співаєш і жалуєшся про свою долю.