Ах, за что?.. - Анатолий Полотно

Я б не пил, не курил, на работу ходил,

Не смотрел больше бы на кудряшки.

Жил бы жил, не тужил, хороводы кружил,

Не остался б тогда у Любашки.

Свою жизнь загубил, потому и запил,

Приворотами околдовала.

Охмурила и зацеловала,

В кандалы ноженьки заковала.

Ах, за что же ты мне повстречалась?

Нежной, ласковой быть обещалась.

А теперь, когда чары разбились,

Обещанья, как дым, испарились.

Видно, только для глаз эти женщины — рай,

Для души они — ад, преисподня.

Я и слова такого не знал, наливай,

Ну, а что получилось сегодня?

Я бы бросился вниз головой из окна,

Жаль, что первый этаж, без балкона.

Вот уйду, будешь ныть в три ручья:

«На кого ты покинул меня?!»

Ах, за что же ты мне повстречалась?

Нежной, ласковой быть обещалась.

А теперь, когда чары разбились,

Обещанья, как дым, испарились.

Даже галстуки я перестал надевать —

Сразу свадьба мерещится очень.

Кто придумал невестам цветы раздавать,

Лучше б сразу же каждой — веночек.

Я еще улыбался тогда во весь рот,

Так остался с открытым на снимке.

Где бы шапку стянуть, невидимку,

И на босые ноги ботинки.

Ах, за что же ты мне повстречалась?

Нежной, ласковой быть обещалась.

А теперь, когда чары разбились,

Обещанья, как дым, испарились.

Я б не пил, не курил, на работу ходил,

Не смотрел больше бы на кудряшки.

Жил бы жил, не тужил, хороводы кружил,

Не остался б тогда у Любашки.

Свою жизнь загубил, потому и запил,

Приворотами околдовала.

Охмурила и зацеловала,

В кандалы ноженьки заковала.

Ах, за что же ты мне повстречалась?

Нежной, ласковой быть обещалась.

А теперь, когда чары разбились,

Обещанья, как дым, испарились.

Ах, за что же ты мне повстречалась?

Нежной, ласковой быть обещалась.

А теперь, когда чары разбились,

Обещанья, как дым, испарились.

А теперь, когда чары разбились,

Обещанья, как дым, испарились.

Я б не пив, не курив, на роботу ходив,

Не дивився більше би на кучерята.

Жив би жив, не тужив, хороводи кружляв,

Не залишився б тоді у коханки.

Своє життя занапастив, тому й запив,

Приворотами зачарувала.

Похмурила і зацілувала,

В кайдани ноженьки закувала.

Ах, за що ти мені зустрілася?

Ніжною, лагідною бути обіцялася.

А тепер, коли чари розбилися,

Обіцянки, як дим, випарувалися.

Видно, тільки для очей ці жінки — рай,

Для душі вони пекло, преисподня.

Я і слова такого не знав, наливай,

Ну, а що вийшло сьогодні?

Я би кинувся вниз головою з вікна,

Жаль, що перший поверх, без балкона.

Ось піду, будеш нити в три струмка:

«На кого ти залишив мене?!»

Ах, за що ти мені зустрілася?

Ніжною, лагідною бути обіцялася.

А тепер, коли чари розбилися,

Обіцянки, як дим, випарувалися.

Навіть краватки я перестав надягати.

Відразу весілля здається дуже.

Хто вигадав нареченим квіти роздавати,

Краще б одразу ж кожної — віночок.

Я ще посміхався тоді весь рот,

Так залишився з відкритим на знімку.

Де б шапку стягнути, невидимку,

І на босі ноги черевики.

Ах, за що ти мені зустрілася?

Ніжною, лагідною бути обіцялася.

А тепер, коли чари розбилися,

Обіцянки, як дим, випарувалися.

Я б не пив, не курив, на роботу ходив,

Не дивився більше би на кучерята.

Жив би жив, не тужив, хороводи кружляв,

Не залишився б тоді у коханки.

Своє життя занапастив, тому й запив,

Приворотами зачарувала.

Похмурила і зацілувала,

В кайдани ноженьки закувала.

Ах, за що ти мені зустрілася?

Ніжною, лагідною бути обіцялася.

А тепер, коли чари розбилися,

Обіцянки, як дим, випарувалися.

Ах, за що ти мені зустрілася?

Ніжною, лагідною бути обіцялася.

А тепер, коли чари розбилися,

Обіцянки, як дим, випарувалися.

А тепер, коли чари розбилися,

Обіцянки, як дим, випарувалися.