Львы и Сефарды / Возьми Меня в Небо - Мара

Оракулы в мантиях белых уже преступают законы

И я не могу по-другому, я против Сатурна, я вслед за Венерой.

А утренним небом, спускаясь на землю,

Возьми моё сердце, возьми меня в небо.

Как всё бесконечно, как всё шестигранно

До крайних пределов бери мою вечность, бери мои раны.

Возьми моё тело, спускаясь на землю.

А утренним небом возьми меня в небо.

Здесь львы и сефарды из солнечных дисков,

Безумные своды, хранители карты крылатые сфинксы.

Подземные воды сиянием света,

А утренним небом возьми меня в небо.

Оракулы в мантиях белых уже преступают законы,

И я не могу по-другому…

Не могу по-другому… Не могу по-другому…

Не могу по-другому… Не могу по-другому…

Не могу по-другому…

Оракули в мантіях білих вже порушують закони

І я не можу по-іншому, я проти Сатурна, я вслід за Венерою.

А ранковим небом, спускаючись на землю,

Візьми моє серце, візьми мене в небо.

Як все нескінченно, як усе шестигранно

До крайніх меж бери мою вічність, бери мої рани.

Візьми моє тіло, спускаючись на землю.

А ранковим небом візьми мене в небо.

Тут леви і сефарди із сонячних дисків,

Шалені склепіння, зберігачі карти крилаті сфінкси.

Підземні води сяйвом світла,

А ранковим небом візьми мене в небо.

Оракули в мантіях білих вже порушують закони,

І я не можу по-іншому…

Не можу по-іншому... Не можу по-іншому...

Не можу по-іншому... Не можу по-іншому...

Не можу по-іншому…