Тысяча атмосфер - Port Avenue, zygomaticus

Любишь — не любишь, но не глотай только

Сегодня с тобой я до последнего вздоха,

А че ты так палишь, словно на Бога

В белых бразилианах, майке с единорогом

Ещё часов пару, ты убежишь в свою палубу

Славная, захудалая, куда же ты пропала?

И тебе хватит фанфары, дабы отпраздновать с мамой

Мол, что снова влюбилась в двухметровую шпалу

Стой, я не буду угасать, но верни мою тетрадь

Где записал я все повадки твои, чтоб не заскучать

Я не буду выводить надоедливую моль

Твоё внимание — хуйня, оно приносит только боль

Среди тысяч атмосфер

Тысяча раз — нет, высечь и рассвет

Тот, до которого вряд ли ты доживешь

Он и даже не лечит — уже вредно как ножевой

Толку ноль, толку ноль, толку ноль (толку ноль)

Только боль, только боль, только боль (только боль)

Среди тысяч атмосфер

Тысяча раз — нет, высечь и рассвет

Тот, до которого вряд ли ты доживешь

Он и даже не лечит — уже вредно как ножевой

Толку ноль, толку ноль, толку ноль (толку ноль)

Только боль, только боль, только боль (только боль)

Среди тысяч атмосфер

Тысяча раз — нет, высечь и рассвет

Тот, до которого вряд ли ты доживешь

Он и даже не лечит — уже вредно как ножевой

Толку ноль, толку ноль, толку ноль

Только боль, только боль, только боль

В холод клади, но не выжигай только,

А сердцем под лёд — тут то все не так понял

Там, где тепло — да цветок уже не живой

Сколько солнышко б не светило — все выцвело как итог

И теряя свою кровь, пара литров — ничё так,

А чтобы напиться — не парой литров тут чокнуться

Че ты сидишь — иди помоги, какой доктор

Не трогай, я реки все выпил, а теперь — море к утру

Дьявол уснёт чтобы не мешать тебе солнцу

Не хватит и неба чтобы прибрать к себе мой труп,

А чем удивлять, уже не берёт то

Не запах от цветов, да не рокот космодрома

Не плохо, да не робот я, просто не больно

Попробуй на вкус или цвет, уже наплевать

Даже воздух не тот уже, душит,

А выбирать уже поздно, да брось

Тут хоть током бей — толку ноль

Среди тысяч атмосфер

Тысяча раз — нет, высечь и рассвет

Тот, до которого вряд ли ты доживешь

Он и даже не лечит — уже вредно как ножевой

Толку ноль, толку ноль, толку ноль (толку ноль)

Только боль, только боль, только боль (только боль)

Среди тысяч атмосфер

Тысяча раз — нет, высечь и рассвет

Тот, до которого вряд ли ты доживешь

Он и даже не лечит — уже вредно как ножевой

Толку ноль, толку ноль, толку ноль (толку ноль)

Только боль, только боль, только боль (только боль)

Любиш — не любиш, але не ковтай тільки

Сьогодні з тобою я до останнього подиху,

А що ти так палиш, наче на Бога

У білих бразиліанах, майці з єдинорогом

Ще годин пару, ти втечеш у свою палубу

Славна, схудла, куди ти пропала?

І тобі вистачить фанфари, щоб відсвяткувати з мамою

Мовляв, що знову закохалася у двометрову шпалу

Стій, я не буду згасати, але поверни мій зошит

Де я записав усі звички твої, щоб не занудьгувати

Я не буду виводити набридливу моль

Твоя увага - хуйня, воно приносить тільки біль

Серед тисяч атмосфер

Тисяча разів - ні, висікти і світанок

Той, до якого навряд чи ти доживеш

Він і навіть не лікує вже шкідливо як ножовий

Толку нуль, толку нуль, толку нуль (толку нуль)

Тільки біль, лише біль, лише біль (тільки біль)

Серед тисяч атмосфер

Тисяча разів - ні, висікти і світанок

Той, до якого навряд чи ти доживеш

Він і навіть не лікує вже шкідливо як ножовий

Толку нуль, толку нуль, толку нуль (толку нуль)

Тільки біль, лише біль, лише біль (тільки біль)

Серед тисяч атмосфер

Тисяча разів - ні, висікти і світанок

Той, до якого навряд чи ти доживеш

Він і навіть не лікує вже шкідливо як ножовий

Толку нуль, толку нуль, толку нуль

Тільки біль, лише біль, лише біль

В холод клади, але не випалюй тільки,

А серцем під лід — тут то все не так зрозумів

Там, де тепло — так квітка вже не жива

Скільки сонечко б не світило все вицвіло як підсумок

І втрачаючи свою кров, пара літрів—ніщо так,

А щоб напитися — не парою літрів тут чокнутися

Чотири сидиш — іди допоможи, який лікар

Не чіпай, я річки все випив, а тепер - море до ранку

Диявол засне, щоб не заважати тобі сонцю

Не вистачить і неба щоб прибрати до себе мій труп,

А чим дивувати, вже не бере те

Не запах від квітів, так не рокіт космодрому

Не погано, так не робот я, просто не хворо

Спробуй на смак або колір, вже наплювати

Навіть повітря не той уже, душить,

А вибирати вже пізно, так кинь

Тут хоч струмом бий — толку нуль

Серед тисяч атмосфер

Тисяча разів - ні, висікти і світанок

Той, до якого навряд чи ти доживеш

Він і навіть не лікує вже шкідливо як ножовий

Толку нуль, толку нуль, толку нуль (толку нуль)

Тільки біль, лише біль, лише біль (тільки біль)

Серед тисяч атмосфер

Тисяча разів - ні, висікти і світанок

Той, до якого навряд чи ти доживеш

Він і навіть не лікує вже шкідливо як ножовий

Толку нуль, толку нуль, толку нуль (толку нуль)

Тільки біль, лише біль, лише біль (тільки біль)