Зверь - Zero People

Я сижу с вискарём

В четырёх стенах.

Я как загнанный зверь

Под кустом в степи.

Но есть разница в том:

Зверя гонит страх,

Меня гонит огонь,

Что внутри кипит.

Так тиха ночь,

Прочь, огонь, прочь.

Со мной мой верный скотч.

И струится любовь

Из открытых ран.

Мы давно с ней враги,

Не на жизнь - на смерть.

Я и сам так хотел,

У меня был план

Как дороже продать

То, что не имел.

Но что же так страх мой крут,

Как будто вру опять.

Я сиджу з вискаром

У чотирьох стінах.

Я як загнаний звір

Під кущем у степу.

Але є різниця в тому:

Звіра жене страх,

Мене жене вогонь,

Що всередині вирує.

Так тиха ніч,

Геть, вогонь, геть.

Зі мною мій вірний скотч.

І струмує кохання

З відкритих ран.

Ми давно з нею вороги,

Не на життя – на смерть.

Я й сам так хотів,

У мене був план

Як дорожче продати

Те, що не мав.

Але що ж так страх мій крут,

Ніби брешу знову.