Парад одиноких - Zero People

Жизнь коротка.

Надо,

Надо уметь падать.

Надо уметь уходить, не морщась

От в спину косых взглядов.

Кайф и дерьмо рядом

И не понять, что смердит больше.

Мы, люди, так слабы - атас.

Из одиноких можно устроить целый парад.

Никто не думает о нас.

Всем наплевать и я, твою мать, этому рад.

Дурка и так полна.

Я не сошёл с ума,

Чтоб по утрам вместо сна бегать.

Музыка - враг мощный.

Она в голове даже ночью.

Я собираю строчки как лего.

Мы, люди, так слабы - атас.

Из одиноких можно устроить вечный парад.

Никто не думает о нас.

Всем наплевать, и я рад.

Каждый день - водоворот.

Чего ты боишься,

Всё равно крышки не избежать.

Жизнь - только миг.

И важней всего

Разделить этот миг с тем, кто

Достоин принять.

Життя коротке.

Потрібно,

Потрібно вміти падати.

Треба вміти йти, не морщачись

Від у спину косих поглядів.

Кайф та лайно поруч

І не зрозуміти, що смердить більше.

Ми, люди, такі слабкі - отас.

З одиноких можна влаштувати цілий парад.

Ніхто не думає про нас.

Всім начхати і я, твою матір, цьому радий.

Дурня і так повна.

Я не збожеволів,

Щоб уранці замість сну бігати.

Музика – ворог потужний.

Вона в голові навіть уночі.

Я збираю рядки, як лего.

Ми, люди, такі слабкі - отас.

З одиноких можна влаштувати вічний парад.

Ніхто не думає про нас.

Всім начхати, і я радий.

Щодня - вир.

Чого ти боїшся,

Все одно кришки не уникнути.

Життя - лише мить.

І найважливіше

Розділити цю мить з тим, хто

Достойний прийняти.