До свидания - Zero People

До свидания, но не прощаюсь.

Тихо умирают фонари.

Так легко на сердце в этом мае

На границе зари.

И вода по крышам, по карнизам ниже,

Медленно стечет в мои ладони.

Светлые печали, всё, о чем молчал я,

Хлынут в сердце и оно утонет.

И нам уже не плакать на перронах

До поцелуя зная: все пройдет.

И не глядеть сквозь слезы вслед вагонам —

Они увозят тех, кто в нас живет.

И вода по крышам, по карнизам ниже,

Медленно стечет в мои ладони.

Светлые печали, всё, о чем молчал я,

Хлынут в сердце и оно утонет.

До побачення, але не прощаюся.

Тихо вмирають ліхтарі.

Так легко на серці цього травні

На межі зорі.

І вода по дахах, по карнизах нижче,

Повільно стіче в мої долоні.

Світлі печалі, все, про що мовчав я,

Хлинуть у серці і воно потоне.

І нам уже не плакати на перонах

До поцілунку знаючи: все пройде.

І не дивитись крізь сльози слідом за вагонами —

Вони відвозять тих, хто в нас живе.

І вода по дахах, по карнизах нижче,

Повільно стіче в мої долоні.

Світлі печалі, все, про що мовчав я,

Хлинуть у серці і воно потоне.