Талая вода - Зануда, Angelina Ray

Снегом талым вода уносит вдаль мое горе,

Я не знаю, что будет этой весною.

Всё, что есть, может стать слишком тяжёлым,

Но я иду на восход за мечтою.

Там, где солнце встаёт, там есть пара колодцев,

В них вода, как слеза, что смывает всё горе.

После выхода «Тайн», Птаха покинул мой разум.

Альбом был не понят, друзья потерялись все разом.

Братское — *лядским оказалось реально в моменте,

Залы опустели, почти стихли аплодисменты.

Софиты погасли, занавес на пол, спасибо,

Я понял, идите просто разом все нах**.

Я делаю рэп, а не рэпчик, не играю в игру.

24 строки на трек, остальное — припевчик.

Я не в том, когда пох**, близкие ценят за правду,

Я гомофоб, я считаю их кастрировать надо.

Мне уже 32, я видал очень много.

Я остался живой, потому что любимчик у Бога.

Я люблю свою Машу, да, *банутой любовью,

Но не уйду от неё к какой-то новой корове.

Не предам свою веру, не продам своих братьев —

Я один одинок.

Я, как волк, и мне этого хватит.

Не склонюсь перед страхом, даже если трясёт аж,

Если проблема жива — бери на абордаж.

Мои ставки порою «ва-банк», жизнь предаст мне азарта.

Я простой, как стекло, но пиковая карта

Мне напомнит о том, что я могу попрощаться с родным,

И не станет планов больше на завтра.

Припев:

Город воя машин, город интриг и бабоса.

Город мною любим — крыша, стафф, папиросы.

Листья падают вниз, на листьях вновь мои строки,

Logik, пульт и битло, микро, никотин слегка горький.

Город воя машин, город интриг и бабоса.

Город мною любим — крыша, стафф, папиросы.

Листья падают вниз, на листьях вновь мои строки,

Logik, пульт и битло, микро, никотин слегка горький.

Меня нет, я погиб в боях с Примитивом,

Я прогнил как они, но музло дарит мне силы.

Силы, чтобы идти, чтобы дальше бороться,

За каждое ухо замес, а под солнцем,

Все сплетается в панчи, их разносят в цитатах,

Иногда я пишу для улыбок, но это всё вата.

Хата полная — гости, гости любят смеяться,

Я смеюсь часто с ними, когда хочется плакать.

Я в гавно возле клуба, разбитые губы,

Вы в наушниках дома узнаете эти замуты.

Утром будет похмелье, перегар будет с рвотой,

Я один-одинок в этой всей по*боте.

Погружаю себя, достаю свои тайны,

Ручки снова вскрывая нарывы, рваные раны.

Больно, *лять, аж *издец, как ломает в колени,

Больно за тех людей, больно за поколение.

Больно за *ероин, что утащил очень многих,

Больно за алкашей и за их деток убогих.

Страшно за этот мир, страшно за все наши войны.

Зануда опять по низам, а хамовитый, но вольный.

Припев:

Город воя машин, город интриг и бабоса.

Город мною любим — крыша, стафф, папиросы.

Листья падают вниз, на листьях вновь мои строки,

Logik, пульт и битло, микро, никотин слегка горький.

Город воя машин, город интриг и бабоса.

Город мною любим — крыша, стафф, папиросы.

Листья падают вниз, на листьях вновь мои строки,

Logik, пульт и битло, микро, никотин слегка горький.

Снегом талым вода уносит вдаль мое горе.

Я не знаю, что будет этой весною.

Всё, что есть, может стать слишком тяжёлым,

Но я иду на восход за мечтою.

Снігом талим вода забирає вдалину моє горе,

Я не знаю, що буде цієї весни.

Все, що є, може стати надто важким,

Але я йду на схід за мрією.

Там, де сонце встає, є пара колодязів,

В них вода, як сльоза, що змиває все горе.

Після виходу "Тайн", Птаха покинув мій розум.

Альбом був не зрозумілий, друзі загубилися всі разом.

Братське — лядським виявилося реально в моменті,

Зали спорожніли, майже стихли оплески.

Софіти згасли, завіса на підлогу, дякую,

Я зрозумів, ідіть просто разом усі нах**.

Я роблю реп, а не ріпчик, не граю в гру.

24 рядки на трек, решта — приспівник.

Я не в тому, коли пох**, близькі цінують за правду,

Я гомофоб, я вважаю їх каструвати треба.

Мені вже 32, я бачив дуже багато.

Я залишився живий, бо улюбленець у Бога.

Я люблю свою Машу, так, * банутою любов'ю,

Але не піду від неї до якоїсь нової корови.

Не предам свою віру, не продам своїх братів —

Я один одинокий.

Я, як вовк, і мені цього вистачить.

Не схилюсь перед страхом, навіть якщо трясе аж,

Якщо проблема жива — бери на абордаж.

Мої ставки часом «ва-банк», життя зрадить мені азарту.

Я простий, як скло, але пікова карта

Мені нагадає про те, що я можу попрощатися з рідним,

І не стане планів більше на завтра.

Приспів:

Місто виючи машин, місто інтриг і бабосу.

Місто мною любимо — дах, стафф, цигарки.

Листя падає вниз, на листі знову мої рядки,

Logik, пульт та бітло, мікро, нікотин злегка гіркий.

Місто виючи машин, місто інтриг і бабосу.

Місто мною любимо — дах, стафф, цигарки.

Листя падає вниз, на листі знову мої рядки,

Logik, пульт та бітло, мікро, нікотин злегка гіркий.

Мене немає, я загинув у боях з Примітивом,

Я прогнив як вони, але музло дарує мені сили.

Сили щоб йти, щоб далі боротися,

За кожне вухо заміс, а під сонцем,

Все сплітається в панчі, їх розносять у цитатах,

Іноді я пишу для усмішок, але це все вата.

Хата повна — гості, гості люблять сміятися,

Я сміюся часто з ними, коли хочеться плакати.

Я в гавно біля клубу, розбиті губи,

Ви в навушниках будинку дізнаєтеся ці замути.

Вранці буде похмілля, перегар буде з блювотою,

Я один у цій усій поботі.

Занурюю себе, дістаю свої таємниці,

Ручки знову розкриваючи нариви, рвані рани.

Боляче, *лять, аж *видець, як ламає в коліни,

Боляче за тих людей, боляче за покоління.

Боляче за *єроїн, що потяг дуже багатьох,

Боляче за алкашей і за их діток убогих.

Страшно за цей світ, страшно за всі наші війни.

Зануда знову по низах, а хамовитий, але вільний.

Приспів:

Місто виючи машин, місто інтриг і бабосу.

Місто мною любимо — дах, стафф, цигарки.

Листя падає вниз, на листі знову мої рядки,

Logik, пульт та бітло, мікро, нікотин злегка гіркий.

Місто виючи машин, місто інтриг і бабосу.

Місто мною любимо — дах, стафф, цигарки.

Листя падає вниз, на листі знову мої рядки,

Logik, пульт та бітло, мікро, нікотин злегка гіркий.

Снігом талим вода забирає вдалину моє горе.

Я не знаю, що буде цієї весни.

Все, що є, може стати надто важким,

Але я йду на схід за мрією.