Я забуду тебя очень скоро - Юрий Морфесси

Нас столкнула судьба поневоле,

Быть нам вместе опять суждено,

Жаль тебя мне до слез и до боли,

Будет все, то, что было давно.

Я забуду тебя очень скоро,

Как прочитанный старый роман,

Эти взгляды любви и укоры,

Эту боль, злую боль тяжких ран.

р.

Это знойное, жаркое лето

Мы с тобою вдвоем опять проведем,

Далеко от людей и от света

И как дети резвясь, но потом…

Эти льстивые нежные речи,

Где царит и любовь и порок,

Мне мельком воскресят наши встречи,

Да и то на короткий лишь срок.

Нас зіштовхнула доля мимоволі,

Бути нам разом знову судилося,

Жаль тебе мені до сліз і до болю,

Буде все те, що було давно.

Я забуду тебе дуже скоро,

Як прочитаний старий роман

Ці погляди кохання і докори,

Цей біль, злий біль тяжких ран.

нар.

Це спекотне, спекотне літо

Ми з тобою вдвох знову проведемо,

Далеко від людей і від світу

І як діти граючись, але потім...

Ці улесливі ніжні промови,

Де панує і любов і порок,

Мені миготливо воскреснуть наші зустрічі,

Та і то на короткий лише термін.