Обидно, досадно - Юрий Морфесси

Вот хмурые будни, осенние слезы,

Мечты о прошедшем и старческий стон.

Где дни беззаботные, светлые грезы?

Их нет — это был лишь обманчивый сон.

Припев: Обидно, досадно до слез и до мученья,

Что в жизни так поздно я встретился с тобой.

Что в жизни так поздно я встретился с тобой.

Как раньше любил я цыганские пляски

И тройки лихие, и хмельный угар.

Всё кануло в вечность, как в призрачной сказке,

Один я без ласк и без сладостных чар.

Черную розу, эмблему печали,

В последнюю встречу вы мне принесли,

Мы оба молчали, так плакать хотелось,

И счастья прошедшего было так жаль.

Ось похмурі будні, осінні сльози,

Мрії про минуле і старечий стогін.

Де дні безтурботні, світлі мрії?

Їх немає — це був лише оманливий сон.

Приспів: Прикро, прикро до сліз і до муки,

Що в житті так пізно я зустрівся з тобою.

Що в житті так пізно я зустрівся з тобою.

Як раніше любив я циганські танці

І трійки лихі, і хмільний чад.

Все кануло у вічність, як у примарній казці,

Один я без ласок і без солодких чар.

Чорну троянду, емблему печалі,

В останню зустріч ви мені принесли,

Ми обидва мовчали, так плакати хотілося,

І щастя минулого було так шкода.