Дни за днями катятся - Юрий Морфесси

Я слушаю тебя внимательно и чутко.

Я слушаю все то, что говоришь мне ты.

Но где-то там внутри болезненно и жутко

Мне чудится излом душевной пустоты.

Дня за днями катятся,

Сердце лаской тратится,

Обрывая тоненькую нить…

Пусть туман колышется,

Пусть гитара слышится,

Не мешайте мне сегодня жить.

Ты говоришь мне «ты», но мне оно чужое;

Нельзя перешагнуть минутною игрой

Последнюю любовь, измятую тобою,

И первое письмо, разорванное мной.

Дни за днями катятся…

Былого не вернуть, как не вернуть нам лето,

Когда и ты и я сливалися в одно.

Былого не вернуть, к нему возврата нету,

И вновь расстаться нам, как видно, суждено.

Дни за днями катятся…

Я слухаю тебе уважно і чуйно.

Я слухаю все те, що говориш мені ти.

Але десь там усередині болісно і страшно

Мені здається злам душевної порожнечі.

Дня за днями котяться,

Серце ласкою витрачається,

Обриваючи тоненьку нитку.

Нехай туман коливається,

Нехай гітара чується,

Не заважайте мені сьогодні жити.

Ти говориш мені «ти», але мені воно чуже;

Не можна переступити хвилинною грою

Останнє кохання, зім'яте тобою,

І перший лист, розірваний мною.

Дні за днями котяться...

Колишнього не повернути, як не повернути нам літо,

Коли й ти і я зливалися в одне.

Колишнього не повернути, до нього немає,

І знову розлучитися нам, як видно, судилося.

Дні за днями котяться...