Эй, ямщик, гони-ка к Яру - Юрий Морфесси

Что-то грустно, взять гитару —

Запеть песню про любовь,

Аль поехать лучше к Яру —

Разогреть шампанским кровь.

Там цыганки молодые,

Будем петь, гулять всю ночь,

Я раздам им золотые,

Разгоню тоску я прочь.

Эй, ямщик, гони-ка к Яру,

Эх, лошадей, лошадей, брат, не жалей.

Тройку ты запряг, не пару,

Так вези, брат, веселей!

Лунной ночью, белой вьюгой,

Снежной пылью занесет.

В сани сяду я с подругой,

Тройка с места понесет.

А когда приедем к Яру,

Отогреемся, друзья,

И под звонкую гитару

Будем петь мы до утра.

Щось сумно, взяти гітару —

Заспівати пісню про кохання,

Аль поїхати краще до Яру —

Розігріти шампанським кров.

Там циганки молоді,

Співатимемо, гулятимемо всю ніч,

Я роздам їм золоті,

Розжену тугу я геть.

Гей, ямщик, гони-ка до Яру,

Ех, коней, коней, брате, не жаль.

Трійку ти запряг, не пару,

Так щасти, брате, веселіше!

Місячної ночі, білою завірюхою,

Сніговим пилом занесе.

У сани сяду я з подругою,

Трійка з місця понесе.

А коли приїдемо до Яру,

Відігріємось, друзі,

І під дзвінку гітару

Співатимемо ми до ранку.