Стерва - Юрий Лоза

Весенним днем с хорошенькой девчонкой

Пошел я в ЗАГС, от счастья чуть живой.

Она была в коротенькой юбчонке

И мне кивала молча головой.

Волшебным сном полгода пробежало.

Едва себя почувствовав женой,

Моя Джульетта выпустила жало.

Я понял, что связался с сатаной.

Припев:

Весь мир стал серым, серым, серым,

Как тюремная стена.

Ведь рядом стерва, стерва, стерва,

И она — моя жена.

Я не последний и не первый,

Кто несет свой тяжкий крест,

Кто знает, как выходят стервы,

Стервы, стервы, стервы, стервы,

Из хорошеньких невест.

Я, как ишак, пашу на трех работах,

В обед стою за финской колбасой,

Сгоняю за день я четыре пота,

Чтоб раскрутить достачи колесо.

Цветет жена и пухнет словно сдоба,

Ей все давай, давай, давай, давай.

И понял я, что нет любви до гроба,

А есть одни лишь громкие слова.

Припев

У нас ковер персидский в туалете,

Из хрусталя помойное ведро.

Пока жена на импортном балете,

Я разгружаю два вагона дров.

Как попугай я в тесной клетке заперт,

Зажат как вол в железные тиски.

Другой давно б от этой жизни запил,

А я же только вою от тоски!

Припев

Весняним днем ​​з гарненьким дівчиськом

Пішов я в ЗАГС, від щастя ледь живий.

Вона була в коротенькій спідничці

І мені кивала мовчки головою.

Чарівним сном півроку пробігло.

Ледве себе відчувши дружиною,

Моя Джульєтта випустила жало.

Я зрозумів, що зв'язався з сатаною.

Приспів:

Весь світ став сірим, сірим, сірим,

Як тюремна стіна.

Адже поруч стерва, стерва, стерва,

І вона — моя дружина.

Я не останній і не перший,

Хто несе свій тяжкий хрест,

Хто знає, як виходять стерви,

Стерви, стерви, стерви, стерви,

З гарненьких наречених.

Я, як ішак, орю на трьох роботах,

В обід стою за фінською ковбасою,

Зганяю за день я чотири поту,

Щоб розкрутити достатку колесо.

Цвіте дружина і пухне немов здоба,

Їй все давай, давай, давай, давай.

І зрозумів я, що немає любові до труни,

А є одні лише гучні слова.

Приспів

У нас килим перський в туалеті,

З кришталю помийне відро.

Поки що дружина на імпортному балеті,

Я розвантажую два вагони дров.

Як папуга я в тісній клітині замкнений,

Затиснутий як віл у залізні лещата.

Інший давно б від цього життя запив,

А я що тільки вою від суми!

Приспів