Опять - Юрий Лоза

Опять над миром тучи хмурятся и скоро застучит по крышам дождь

Опять ты по продрогшим улицам размахивая сумочкой пройдешь

Опять злой ветер будет тужиться и все пытаться распахнуть твой плащ

Опять опять не хватит мужества и буду за углом стоять хоть плачь

Если б только ты могла понять

Как тебя мне хочется обнять,

Но снова в мертвой постели

Я говорю с твоей тенью

Словно со мною ты рядом

Ты рядом опять

Опять я вспоминаю мелочность и явную нелепость наших ссор

Опять я проклинаю немощьность свою и наш последний разговор

Опять передо мной навязчиво лицо твое манящее стоит

Опять мне не понятно как сорвались с губ слова жестокие мои

Если б только ты могла понять

Как тебя мне хочется обнять,

Но снова в мертвой постели

Я говорю с твоей тенью

Словно со мною ты рядом

Ты рядом опять

Опять над миром тучи хмурятся и скоро застучит по крышам дождь

Опять ты по продрогшим улицам размахивая сумочкой пройдешь

Опять не хватит сил просить прощенья простою я глядя тебе вслед

Опять забарабанит дождь осенний может быть уже последний по земле

По земле по земле

Знову над світом хмари хмуряться і скоро застукає по дахах дощ

Знову ти по продроглим вулицям розмахуючи сумочкою пройдеш

Знову злий вітер тужиться і все намагатиметься розкрити твій плащ

Знову знову не вистачить мужності і буду за рогом стояти хоч плач

Якщо б тільки ти могла зрозуміти

Як тебе мені хочеться обійняти,

Але знову в мертвому ліжку

Я говорю з твоєю тінню

Немов зі мною ти поруч

Ти поруч знов

Знову я згадую дріб'язковість і явну безглуздість наших сварок

Знову я проклинаю свою немічність і нашу останню розмову

Знову переді мною нав'язливо обличчя твоє манливе стоїть

Знову мені не зрозуміло як зірвалися з губ слова жорстокі мої

Якщо б тільки ти могла зрозуміти

Як тебе мені хочеться обійняти,

Але знову в мертвому ліжку

Я говорю з твоєю тінню

Немов зі мною ти поруч

Ти поруч знов

Знову над світом хмари хмуряться і скоро застукає по дахах дощ

Знову ти по продроглим вулицям розмахуючи сумочкою пройдеш

Знову не вистачить сил просити прощення простою я дивлячись тобі слідом

Знову забарабанить дощ осінній, може бути вже останній по землі

По землі по землі