Мы - тени прожитых надежд - Юлия Савичева

Мы — тени прожитых надежд,

Послушно в сердце запираем.

И ничего не ждем взамен,

А по теченью уплываем.

На то и жизнь — водоворот.

Приставший к берегу узнает,

Как страшно, если унесёт

В края уныния и печали.

Но будет в жизни много перемен,

Главное за руки держатся.

Я знаю, если упаду,

Обратно на ноги меня поставишь.

И тем же буду отвечать тебе,

Я не предам.

Меня ты знаешь.

Мы силы возрождения надежд.

Нас не сломать, и ты об этом знаешь.

Ми— тіні прожитих надій,

Слухняно в серці замикаємо.

І нічого не чекаємо натомість,

А за течією спливаємо.

На те і життя - вир.

Той, хто пристає до берега, дізнається,

Як страшно, якщо понесе

У краю засмучення і печалі.

Але буде в житті багато змін,

Головне за руки тримаються.

Я знаю, якщо впаду,

Назад на ноги мене поставиш.

І тим самим відповідатиму тобі,

Я не предам.

Мене ти знаєш.

Ми сили відродження надій.

Нас не зламати, і ти про це знаєш.