Так бывает - Юлия Гениуш

Так бывает, что не спится,

И глядишь всю ночь в окно,

Думаешь: могла б родиться

Где-нибудь давным-давно.

Там бы рыцарь жестью бряцал,

Говорил мне о любви

И у сердца где-то прятал

Кольца-локоны мои.

Разве объяснима эта маета?

Так неудержима странная мечта.

Разве объяснима эта маета?

Так неудержима странная мечта.

Так бывает, что не спится,

И глядишь на млечный путь,

Думаешь: могла б родиться

В будущем когда-нибудь.

Астронавт, в меня влюблённый,

Приносил бы мне цветы

С самой нежной удалённой

Орошаемой звезды.

Разве объяснима эта маета?

Так неудержима странная мечта.

Разве объяснима эта маета?

Так неудержима странная мечта.

Так бывает, что не спится,

И глядишь на двор пустой,

Думаешь: могла б родиться

Я девчонкою другой

И всю ночь спала б, наверно,

Самым беззаботным сном.

Но напротив в доме Верка

Тоже ночью за окном.

Разве объяснима эта маета?

Так неудержима странная мечта.

Разве объяснима эта маета?

Так неудержима странная мечта.

Так буває, що не спиться,

І дивишся всю ніч у вікно,

Думаєш: могла б народитися

Десь давним-давно.

Там би лицар бляхою брязкав,

Говорив мені про любов

І у серця десь ховав

Кільця-локони мої.

Хіба зрозуміла ця маєта?

Така нестримна дивна мрія.

Хіба зрозуміла ця маєта?

Така нестримна дивна мрія.

Так буває, що не спиться,

І дивишся на млечний шлях,

Думаєш: могла б народитися

У майбутньому колись.

Астронавт, в мене закоханий,

Приносив би мені квіти

З найніжнішою віддаленою

Зрошувана зірка.

Хіба зрозуміла ця маєта?

Така нестримна дивна мрія.

Хіба зрозуміла ця маєта?

Така нестримна дивна мрія.

Так буває, що не спиться,

І дивишся на двор порожній,

Думаєш: могла б народитися

Я дівчинкою інший

І всю ніч спала б, напевно,

Найбезтурботнішим сном.

Але навпаки в будинку Вірка

Теж уночі за окном.

Хіба зрозуміла ця маєта?

Така нестримна дивна мрія.

Хіба зрозуміла ця маєта?

Така нестримна дивна мрія.