Богомол - Ю-Питер

Однажды из гавани порта Мотрилл

Отправлялся в родные края белоснежный фрегат

Уносящий на борту печальную девушку

Бывшую в трауре и слезах

Навстречу им держал путь угрюмый корабль

В трюме которого был заключен

Опасный преступник — сеньор убийца и вор

Убийца и дева лишь на мгновенье

Скрестили свои обречённые взгляды

И их судьбы казалось навсегда разошлись

В водных просторах океана

С тех пор по ночам к деве стал приходить богомол

безмолвный как тень

Он тихо входил и молча стоял

Подбирая простые слова

Убийца и дева друг друга нашли

У судьбоносной реки

Убийца сидел на пустом берегу

И считал на воде круги

Он зарядил пистолет и сказал

Хорошо когда цель далека

Настолько что чувствуешь кончик ствола

За тысячу миль от себя

А дева ответила: «Да хорошо

Что солнце от нас высоко

И сбросила камень с души

Под ноги злодею-врагу

У девы на платье сидел богомол

Неподвижный как изумруд

Он так и не смог подобрать нужных слов

И не смог ничего сказать

Одного разу з гавані порту Мотрілл

Вирушав у рідні краї білосніжний фрегат

Забираючи на борту сумну дівчину

Колишню в траурі та сльозах

Назустріч їм тримав шлях похмурий корабель

У трюмі якого було укладено

Небезпечний злочинець - сеньйор вбивця і злодій

Вбивця і діва лише на мить

Схрестили свої приречені погляди

І их долі здавалося назавжди розійшлися

У водних просторах океану

З того часу по ночами до діви став приходити богомол

безмовний як тінь

Він тихо входив і мовча стояв

Підбираючи прості слова

Вбивця і діва один одного знайшли

У дольної річки

Вбивця сидів на порожньому березі

І вважав на воді кола

Він зарядив пістолет і сказав

Добре коли мета далека

Так що відчуваєш кінчик стовбура

За тисячу миль від себе

А діва відповіла: «Так добре

Що сонце від нас високо

І скинула камінь із душі

Під ноги лиходію-ворогові

У дівчини на сукні сидів богомол

Нерухливий як смарагд

Він так і не зміг підібрати потрібних слів

І не зміг нічого сказати