Поколение - Ю.Г.

Я ощущаю кожей, насколько не похожи

Мы и с теми, кто стоит против меня со злобной рожей.

И даже водка не сотрет различия между нами,

С годами они станут жестче и резче.

Есть вещи, на которые нельзя закрыть глаза,

Иначе по лицу покатится слеза.

Подставив правую щеку, жди удара по левой —

Это не лозунг для смелых, тех, кто влюблен в свое дело.

Коль хочется чего-нибудь добиться — надо биться,

Чтоб доказать то, что в этом тоже много смысла.

Нельзя быть апатичным как медуза — это обуза,

Другим, которые хотят прославить свою музу.

Мы вылезли на сцену, для того, чтобы вы знали,

Что есть такие же, как мы и в зрительном зале.

Мы подтверждаем словом право на исключение,

Мы поколение, которое имеет мнение!

Не все в нашей стране желают слушать то, что слышится,

Не всем свободно дышится от общего угара,

Не все стремятся только к однодневной славе,

Чтоб оторвать свою часть от большого гонорара.

Я призываю чаще выражать вслух то, что думаешь —

Иначе за тебя решат другие, все вопросы!

Если никто не знает, того, что ты желаешь,

То, те, кто тебя поддержат — я, увы, не знаю!

Я выбрал себе путь, отбросив в сторону сомненья,

Чтобы достичь высот в том, что меня берет за душу.

Меня пугают, говорят, что это дело глухо,

Что это очень тупо, глупо, но я не трушу!

Мне хочется, чтоб кто-нибудь задумался над текстом,

Пускай мельком, проездом — мне не важен этот метр!

Чтоб подтвердилось делом право на исключение,

Мы поколение, которое имеет мнение!

Мы поколение, которое имеет мнение!

У нас об этой жизни свое представление!

Мы родились на этот свет, чтобы найти ответ,

На те вопросы, на которые пока ответов нет!

Мы поколение, которое имеет мнение!

У нас об этой жизни свое представление!

Мы родились на этот свет, чтобы найти ответ,

На те вопросы, на которые пока ответов нет!

Наше поколение росло в эпоху перемен,

Когда со стен срывали портреты старых идолов.

Рубашки рвали на груди, кричали: Я сорвал ее,

Те, кто вчера боролись, чтоб не наступило завтра.

Поэтому мы никому не верим, даже себе,

В своей родной стране себя не чувствуем как дома!

Для нас раскаты грома лучше всякой колыбели,

Мы подвержены видеть слезы, слышать стоны!

Когда нам говорят, что мы нестоящие люди,

Мы просто ждем, мы знаем точно то ли еще будет!

О нас забудут, глядя на проделки своих чад,

Которые здесь все творят какой-то детский сад!

Не ясно, что же будет с потоком тех людей,

Которые сейчас глядят на то, что здесь творится.

На то и все законы называют преступлением,

И так считаю я, и мое поколение!

Я видел многих, тех лет, что и я сам,

Ничьим словам красивым, они уже не верят.

Не видя выхода, уходят в мир галлюцинаций,

Пытаясь там найти в свободе новые пути.

И гибнут тысячи и сотни тысяч на подходе,

В таком походе, к счастью, невозможно не погибнуть!

Мне грустно это видеть, я кричу им вслед: Постойте!

Откройте окна, двери, и глаза свои откройте!

Есть новые возможности найти свою свободу,

Какие наши годы?

Бросьте, нам любой печали!

Едва ли представляете, себе чего хотите,

Попробуйте создать, а вот тогда и говорите!

Мы молоды, у нас еще есть столько в жизни шансов,

Чтоб миру доказать, что мы не просто оборванцы!

Чтоб сделать твердым правилом это исключение,

Мы поколение, которое имеет мнение!

Мы поколение, которое имеет мнение!

У нас об этой жизни свое представление!

Мы родились на этот свет, чтобы найти ответ,

На те вопросы, на которые пока ответов нет!

Мы поколение, которое имеет мнение!

У нас об этой жизни свое представление!

Мы родились на этот свет, чтобы найти ответ,

На те вопросы, на которые пока ответов нет!

Я відчуваю шкірою, наскільки не схожі

Ми і з тими, хто стоїть проти мене зі злісною пикою.

І навіть горілка не зітре відмінності між нами,

З роками вони стануть жорсткішими і різкішими.

Є речі, на які не можна заплющити очі,

Інакше по лиці покотиться сльоза.

Підставивши праву щоку, чекай удару по лівій —

Це не гасло для сміливих, тих, хто закоханий у свою справу.

Якщо хочеться чогось добитися — треба битися,

Щоб довести те, що в цьому теж багато сенсу.

Не можна бути апатичним як медуза — це тягар,

Іншим, які хочуть уславити свою музу.

Ми вилізли на сцену, для того, щоб ви знали,

Що є такі, як ми і в залі для глядачів.

Ми підтверджуємо словом право на виключення,

Ми покоління, яке має думку!

Не все в нашій країні бажають слухати те, що чується,

Не всім вільно дихається від загального чаду,

Не всі прагнуть тільки до одноденної слави,

Щоб відірвати свою частину від великого гонорару.

Я закликаю частіше висловлювати вголос те, що думаєш —

Інакше за тебе вирішать інші, всі питання!

Якщо ніхто не знає, того, що ти бажаєш,

Те, хто тебе підтримає — я, на жаль, не знаю!

Я вибрав собі шлях, відкинувши в сторону сумніву,

Щоб досягти висот у тому, що мене бере за душу.

Мене лякають, кажуть, що це справа глухо,

Що це дуже тупо, безглуздо, але не трушу!

Мені хочеться, щоб хтось замислився над текстом,

Нехай мигцем, проїздом — мені не важливий цей метр!

Щоб підтвердилося справою право на виняток,

Ми покоління, яке має думку!

Ми покоління, яке має думку!

У нас про це життя своє уявлення!

Ми народилися на цей світ, щоб знайти відповідь,

На ті питання, на які поки що відповідей немає!

Ми покоління, яке має думку!

У нас про це життя своє уявлення!

Ми народилися на цей світ, щоб знайти відповідь,

На ті питання, на які поки що відповідей немає!

Наше покоління росло в епоху змін,

Коли зі стін зривали портрети старих ідолів.

Сорочки рвали на грудях, кричали: Я зірвав її,

Ті, хто вчора боролися, щоб не настало завтра.

Тому ми нікому не віримо, навіть собі,

У своїй рідній країні себе не відчуваємо як удома!

Для нас гуркіт грому кращий за будь-яку колиску,

Ми схильні бачити сльози, чути стогін!

Коли нам кажуть, що ми неварті люди,

Ми просто чекаємо, ми знаємо точно те ще буде!

Про нас забудуть, дивлячись на витівки своїх чад,

Які тут усі творять якийсь дитячий садок!

Не ясно, що буде з потоком тих людей,

Які зараз дивляться на те, що тут діється.

На те і всі закони називають злочином,

І так вважаю я, і моє покоління!

Я бачив багатьох, тих років, що і сам,

Нічим словам гарним, вони вже не вірять.

Не бачачи виходу, йдуть у світ галюцинацій,

Намагаючись там знайти у свободі нові шляхи.

І гинуть тисячі і сотні тисяч на підході,

У такому поході, на щастя, неможливо не загинути!

Мені сумно це бачити, я кричу їм услід: Стривайте!

Відкрийте вікна, двері, і очі свої відкрийте!

Є нові можливості знайти свою свободу,

Які наші роки?

Киньте, нам будь-якого смутку!

Чи уявляєте, собі чого хочете,

Спробуйте створити, а ось тоді і говоріть!

Ми молоді, у нас ще є стільки в житті шансів,

Щоб світові довести, що ми не просто обірванці!

Щоб зробити жорстким правилом це виняток,

Ми покоління, яке має думку!

Ми покоління, яке має думку!

У нас про це життя своє уявлення!

Ми народилися на цей світ, щоб знайти відповідь,

На ті питання, на які поки що відповідей немає!

Ми покоління, яке має думку!

У нас про це життя своє уявлення!

Ми народилися на цей світ, щоб знайти відповідь,

На ті питання, на які поки що відповідей немає!