Гастрольная - Ю.Г.

Екатеринбург, до свиданья, все было пиз*ато, как надо,

Едем на вокзал, скорый ждет, впереди — Москва.

Двадцать восемь часов приколов и пьянства до упора,

Дом не скоро — успеем проспаться.

Обещая высадить нах*й на остановке первой

Портит нервы стерва проводница.

Тупица грозится нарядом милиции поезда.

«Думаешь боязно?

Пох*й — этих тоже напоим!»

Кроем матом восходы, закаты, поездную бригаду,

Соседей по вагону, перрону, всех рядом.

Зажигаем неслабо, тамбуры взрывая штакетами

До потери в пространстве и времени.

«Где это мы?»

«Че еще за остановка?»

Вылезаем, наблюдаем,

Что за здешним краем в смысле урожая…

«Почем ящик?

Давай три, не с*ы дотащим, не боись!»

В поезде жить быстрее, и пьется чаще.

«Эй храпящий!

Открывай глаза!»

«Прибыли!

Москва!

Подрыв!

Вставать пора!»

Двадцать минут в метро, вот мы и дома

Телефонный звонок, слышим голос знакомый.

Это Влади, вместе с ним Хамиль и Шим,

Так же Змей из Грани, всем привет.

«Как сами?»

«Все в поряде!

Надо встретится, скоро будем

Бросим шмотки, купим водки, селедки, и подрулим!»

С вас рассказ, что было нового с последней встречи,

Это будет однозначно отменно отмечено.

Так не отойдя с вечера едем продолжать —

Ю.Г.

и Каста — мастера по части побухать

«Кстати, мы не пьем, а вы?»

Каста:

А мы такие только с Владивостока

Девять часов в самолете, давили сбоку локти.

Коленями трамбовали спины впереди сидящих,

Под креслом — ящик кальмаров спящих.

И вот мы в штаб-квартире на окраине Москвы

«Пацаны мы не в силах, приезжайте вы!»

Холодно, сонно, но проходит час ровно

И у нас в гостях появился Ю. Г. Ништяк!

И опять эти вечные сценарии,

Построение стопариков по горизонтали

Я говорю нашим, что бы на поезд не опоздали,

То есть в шесть уже быть на вокзале.

А пока у нас музон качает в зале,

А пацаны уже сходили, еще взяли.

Звучат рассказики, о том, как Каста была во Владике,

А Ю.Г.- в Екатеринбурге.

Кстати, надо ж обзвонить всех приятелей

«Кто перевел часы?

Московское время дайте мне!»

«Сколько?

Хватайте шмотки!»

«Братуха, на Казанский, путем самым коротким.»

Пять минут до отправления, скоро едем мы,

В проводницком купе втроем, как в берлоге медведи.

Тихий Дон или плата, по цене плацкарта.

«Пацаны встречайте нас, мы будем завтра!»

Сэкономленные на билетах денежки вложены в градусы.

«Радуйся мама, я домой прибуду пьяным!»

В стаканах полно водицы огненной.

«Прощай столица и помни нас,

Мы вернемся, готовься скоро снова увидимся!»

Скинемся зеленью, возьмем травы намеренно,

Верно!

Стуча колесами, несемся из столицы

Чай предлагает проводница,

Тут же втыкает в недоумение на наших лицах.

Покраснев достает из-под полы водицу,

Реальная дрянь, как в таких местах и водится.

Велели стаканам построиться, проводница корчится,

Давай, давай, а то румянец с лица сотрется.

Продолжим самогоном от Москвы до Дона.

Мы быстро докатим, накатим, закусим,

Если че осталось на кармане, по кругу запустим.

По-любому!..

«Ну вот и всё, Сельмаш-вокзал.

Пацаны, мы дома!»

Єкатеринбург, до побачення, все було пізато, як треба,

Їдемо на вокзал, швидкий чекає, попереду — Москва.

Двадцять вісім годин приколів і пияцтва до упору,

Будинок не скоро-встигнемо проспатися.

Обіцяючи висадити нах*й на зупинці першої

Псує нерви стерва провідниця.

Тупиця загрожує наряд міліції поїзда.

«Думаєш боязко?

Пох*й — цих теж напоїмо!»

Кроєм матом сходи, заходи сонця, поїзну бригаду,

Сусідів по вагону, перону, всіх поруч.

Запалюємо неслабко, тамбури підриваючи штакетами

До втрати в просторі і часу.

"Де це ми?"

«Ще ще за зупинку?»

Вилазимо, спостерігаємо,

Що за тутешнім краєм у смислі врожаю…

«Чому ящик?

Давай три, не з*и дотягнемо, не боїсь!»

У поїзді жити швидше, і п'ється частіше.

«Гей хропіння!

Відкривай очі!

«Прибули!

Москва!

Підрив!

Вставати час!»

Двадцять хвилин у метро, ​​ось ми і вдома

Телефонний дзвінок, чуємо голос знайомий.

Це Владі, разом із ним Хаміль і Шим,

Тож Змій із Грані, всім привіт.

"Як самі?"

«Все впорядку!

Треба зустрінеться, скоро будемо

Кинемо шмотки, купимо горілки, оселедці, і підрулимо!»

З вас розповідь, що було нового з останньої зустрічі,

Це буде однозначно якісно відзначено.

Так не відійшовши з вечора їдемо продовжувати —

Ю.Г.

і Каста — майстри по части набухати

«До речі, ми не п'ємо, а ви?»

Каста:

А ми такі тільки з Владивостока

Дев'яту годину в самолеті, тиснули збоку лікті.

Колінами трамбували спини, що попереду сиділи,

Під кріслом — ящик кальмарів сплячих.

І ось ми в штаб-квартирі на країні Москви

«Пацани ми не в силах, приїжджайте ви!»

Холодно, сонно, але проходить година рівно

І у нас у гостях з'явився Ю. Г. Ніштяк!

І знову ці вічні сценарії,

Побудова стопариків по горизонталі

Я говорю нашим, що би на поїзд не запізнилися,

Тобто в шість уже бути на вокзалі.

А поки у нас музон качає в залі,

А пацани вже сходили, ще взяли.

Звучать оповідання, про те, як Каста була у Владиці,

А Ю.Г.- в Єкатеринбурзі.

До речі, треба обдзвонити всіх приятелів

«Хто переклав годинник?

Московський час дайте мені!

Скільки?

Хапайте шмотки!»

«Братуха, на Казанський, шляхом найкоротшим.»

П'ять хвилин до відправлення, скоро їдемо ми,

У провідницькому купе втрьох, як у берлозі ведмеді.

Тихий Дон або плата, за ціною плацкарта.

«Пацани зустрічайте нас, ми будемо завтра!»

Зекономлені на квитках грошики вкладені в градуси.

«Радуйся мамо, я додому прибуду п'яним!»

У склянках повно води вогняної.

«Прощавай столиця і пам'ятай нас,

Ми повернемося, готуйся незабаром знову побачимося!»

Скинемося зеленню, візьмемо трави навмисно,

Правильно!

Стукаючи колесами, мчить зі столиці

Чай пропонує провідниця,

Тут же встромляє в подив на наших обличчях.

Почервонівши дістає з-під підлоги водицю,

Реальна погань, як у таких місцях і проводиться.

Велили склянкам побудуватися, провідниця корчиться,

Давай, давай, а то рум'янець з обличчя зітреться.

Продовжимо самогоном від Москви до Дону.

Ми швидко докотимо, накотимо, закусимо,

Якщо чогось залишилося на кишені, по колу запустимо.

В будь-якому випадку!..

«Ну ось і все, Сільмаш-вокзал.

Пацани, ми вдома!»