Зеркала - Ю.Г.

Я слежу за этим человеком много лет подряд,

Слушаю что говорят о нём, где видеть не хотят,

Кто ему как брат, а кто змея пригретая на шее

От чего он хмурится, а от чего добреет.

Наблюдаю когда он потеет, а когда мёрзнет,

Что считает серьёзным, а что глупою затеей,

Что он за идеи в голове несёт, понять пытаюсь

Это трудно, я стараюсь, разобрать хотя бы малость.

Я испытываю радость, если с ним полный порядок,

Огорчаюсь, если от проблем на душе осадок,

За него краснею, если врёт переживаю…

Каждый его шаг ежеминутно проживаю,

Отрекаюсь, знать не знаю, если он ведёт себя

Как последняя свинья и такое бывает,

Если он не чист на руку, умываю руки,

Морщась от досады, слышу про него слухи.

Я не вижу его только там, где нет зеркал

Потому что не хочу чтобы он меня узнал.

Он не слышит меня только там, где эха нет

И не видит моей тени, если выключен свет.

Я хочу понять зверя, что живёт в моей шкуре,

Чтобы быть сильней его и быть без его дури,

А иначе он меня просто изнутри сожрёт

Кто не верит, пусть проверит, сам тогда поймёт

Я хочу понять зверя, что живёт в моей шкуре,

Чтобы быть сильней его и быть без его дури,

А иначе он меня просто изнутри сожрёт

Кто не верит, пусть проверит, сам тогда поймёт.

Он итак обо мне знает слишком многого,

Потому что эти годы мы прошли бок-о-бок

Всё что с нами было, ровно пополам делилось,

Но от этого оно правда меньше не становилась.

Глядя друг на друга удивляемся порой

Откуда столько в нас накопилось, всё вспоминать не буду,

Рады, что гады точат зубы, по наши души

Это повод чтобы быть лучше, их уделать.

Первым делом я хочу, чтобы мной гордился

Тот в месте с кем родился, в одной колыбели

Чьи глаза я вижу в зеркале, когда утром бреюсь

На кого надеюсь, с кем делюсь любой идеей,

Он не знает много, но не больше чем не знаю я Нам совпало вместе жить одну и ту же жизнь,

Я привык что мой двойник, меня не придаёт

И всегда меня поймёт, как и я его.

Я не вижу его только там, где нет зеркал

Потому что не хочу чтобы он меня узнал.

Он не слышит меня только там, где эха нет

И не видит моей тени, если выключен свет.

Я хочу понять зверя, что живёт в моей шкуре,

Чтобы быть сильней его и быть без его дури,

А иначе он меня просто изнутри сожрёт

Кто не верит, пусть проверит, сам тогда поймёт

Я хочу понять зверя, что живёт в моей шкуре,

Чтобы быть сильней его и быть без его дури,

А иначе он меня просто изнутри сожрёт

Кто не верит, пусть проверит, сам тогда поймёт.

Я стежу за цією людиною багато років поспіль,

Слухаю що говорять про нього, де бачити не хочуть,

Хто йому як брат, а хто змія пригріта на шиї

Від чого він хмуриться, а від чого добріє.

Спостерігаю коли він потіє, а коли мерзне,

Що вважає серйозним, а що дурною витівкою,

Що він за ідеї в голові несе, зрозуміти намагаюся

Це важко, я намагаюся, розібрати хоча б трохи.

Я відчуваю радість, якщо з ним повний порядок,

Засмучуюсь, якщо від проблем на душі осад,

За нього червонію, якщо брехня переживаю…

Кожен його крок щохвилини проживаю,

Зрікаюся, знати не знаю, якщо він поводиться

Як остання свиня і таке буває,

Якщо він не чистий на руку, вмиваю руки,

Морщачись від досади, чую про нього чутки.

Я не бачу його тільки там, де немає дзеркал

Тому що не хочу щоб він мене дізнався.

Він не чує мене тільки там, де луни немає

І не бачить моєї тіні, якщо вимкнене світло.

Я хочу зрозуміти звіра, що живе в моїй шкурі,

Щоб бути сильнішим за нього і бути без його дурниці,

А інакше він мене зсередини зжере

Хто не вірить, нехай перевірить, сам тоді зрозуміє

Я хочу зрозуміти звіра, що живе в моїй шкурі,

Щоб бути сильнішим за нього і бути без його дурниці,

А інакше він мене зсередини зжере

Хто не вірить, нехай перевірить, сам тоді зрозуміє.

Він так що про мене знає дуже багато,

Тому що ці роки ми пройшли пліч-о-пліч

Все що з нами було, рівно навпіл ділилося,

Але від цього воно правда менше не ставало.

Дивлячись один на одного дивуємося часом

Звідки стільки в нас накопичилося, все згадувати не буду,

Раді, що роки точать зуби, по наші душі

Це привід, щоб бути кращим, їх зробити.

Насамперед я хочу, щоб мною пишався

Той у місце з ким народився, в однієї колиски

Чиї очі я бачу в дзеркалі, коли вранці голюся

На кого сподіваюся, з ким ділюся будь-якою ідеєю,

Він не знає багато, але не більше ніж не знаю я Нам співпало разом жити одну і ту ж життя,

Я звик що мій двійник, мене не надає

І завжди мене зрозуміє, як і я його.

Я не бачу його тільки там, де немає дзеркал

Тому що не хочу щоб він мене дізнався.

Він не чує мене тільки там, де луни немає

І не бачить моєї тіні, якщо вимкнене світло.

Я хочу зрозуміти звіра, що живе в моїй шкурі,

Щоб бути сильнішим за нього і бути без його дурниці,

А інакше він мене зсередини зжере

Хто не вірить, нехай перевірить, сам тоді зрозуміє

Я хочу зрозуміти звіра, що живе в моїй шкурі,

Щоб бути сильнішим за нього і бути без його дурниці,

А інакше він мене зсередини зжере

Хто не вірить, нехай перевірить, сам тоді зрозуміє.