Lágrimas - Xeg, Manifesto

Sim, amor

Desculpa tenho que te dar razão

Vou abandonar este barco

Eu não consigo

O nosso começo dá-me instabilidade e a insegurança de um fim

Já não está a ser saudável

Só prevejo sofrimento

É o minimo que podemos fazer

Para não estragar a história que temos até agora

Tivemos tudo para dar certo mas não deu e então

Eu 'tava perto do teu, tu longe do meu coração

E hoje já tudo faz sentido

O que aconteceu e o que não

Mas pior que lembrar o que se viveu

Sou eu que vivo a imaginar

O que poderiamos ter vivido

E o que se perdeu em vão

Pessoas vêm, pessoas vão, sem grande agitação

O amor é simples

E não tem grande explicação

Se a gente gosta é porque gosta

Se já não gosta, é porque não

E entre nós, tantas horas que agora já não são nada

Tanto amor, tanto calor, tanta paixão desperdiçada

Uma união despedaçada, uma oração amordaçada

Pelos silêncios que ficam de uma separação

De pessoas que se transformaram em problemas

E os problemas que transformaram as pessoas

De coisas boas que se tornaram mais pequenas

E de pequenas coisas que deixaram de ser boas

Vem comigo para um lugar, onde eu te vou fazer chorar

Com a mesma tristeza com que eu já te fiz rir

Com que eu já te fiz vir, com que eu já te fiz pedir

Pra que eu nunca te deixasse, mesmo depois das discussões

Anda vou-te levar de mãos presas sem ilusões

Sem certezas nem razões, sem defesas nem opções

De um mundo tão profundo, tão profundo, tão profundo

Que nos afogou aos dois

Eu perdi-me tanto em ti, que nunca me encontrei depois

Quando me tentei encontrar já só encontrei os dois

Entre dois lençóis suados, presos em dois anzóis cruzados

Acesos como dois sóis, iluminados por dois feixes de luz

Eu hoje peço que te deites e depois feches a luz

Mesmo a chorar que aceites que há uma força

Que nos conduz e nos destrói

Que nos reduz e que nos rói

Não produz já só nos mói, eu e tu já só nos dói

Foi um historia sem heróis, nem guerreiros idolatrados

Numa guerra sem vitória, fomos os dois derrotados

Numa terra inglória atrás de dois portões cerrados

Onde juntos com as memórias fomos os dois enterrados

Hoje as lágrimas molham as páginas

De um livro que eu nunca te escrevi

Pois eu sinto que depois de ti já não sinto, só finjo

Como fingi aquele sorriso da última vez que te vi

Vem comigo para um lugar, onde eu te vou fazer chorar

Com a mesma tristeza com que eu já te fiz rir

Com que eu já te fiz vir, com que eu já te fiz pedir

Pra que eu nunca te deixasse, mesmo depois das discussões

Anda vou-te levar de mãos presas sem ilusões

Sem certezas nem razões, sem defesas nem opções

De um mundo tão profundo, tão profundo, tão profundo

Que nos afogou aos dois

так кохання

Вибачте, я маю довести, що ви праві

Я покидаю цей човен

я не можу

Наш початок дає мені нестабільність і невпевненість кінця

Ви більше не здорові

Я тільки передбачаю страждання

Це найменше, що ми можемо зробити

Щоб не псувати історію, яку ми маємо досі

Ми мали все вирішити, але не вийшло і так

Я був близький до тебе, ти був далекий від мого серця

І сьогодні все це має сенс

Що сталося, а що ні

Але гірше, ніж згадувати прожите

Я той, хто живе уявою

Чим ми могли б жити

І що пропало даремно

Люди приходять, люди йдуть, без великого галасу

любов проста

І немає чудового пояснення

Якщо нам це подобається, це тому, що нам це подобається

Якщо вам це більше не подобається, це тому, що

А між нами стільки годин, що тепер нічого

Стільки любові, стільки тепла, стільки змарнованої пристрасті

Розбитий союз, замовчена молитва

За тиші, що залишилися від розлуки

Про людей, які перетворилися на проблеми

І проблеми, які змінили людей

Про хороші речі, яких стало менше

І дрібниці, які вже не годяться

Ходи зі мною туди, де я змусу тебе плакати

З тим самим сумом, з яким я вже тебе розсмішив

З тим, що я вже змусив вас прийти, з тим, що я вже змусив вас запитати

Щоб я ніколи не покидала тебе, навіть після сварок

Давай, я без ілюзій візьму тебе за руку

Без впевненості чи причин, без захисту чи варіантів

Зі світу такого глибокого, такого глибокого, такого глибокого

Це втопило нас обох

Я так загубився в тобі, що потім ніколи не знайшов себе

Коли я намагався знайти себе, я знайшов лише двох

Між двох спітнілих простирадл, затиснутих у двох схрещених гаках

Освітлені, як два сонця, освітлені двома пучками світла

Сьогодні я прошу вас лягти, а потім закрити світло

Навіть плакати, що ви приймаєте, що є сила

Це веде нас і руйнує

Це нас зменшує і гризе

Воно не родить, воно тільки точить нас, нас з вами, воно тільки шкодить нам

Це була історія без героїв чи обожнених воїнів

У війні без перемоги ми обидва зазнали поразки

У безславній землі за двома закритими воротами

Де разом із спогадами нас обох поховали

Сьогодні сльози мочать сторінки

З книги, яку я ніколи не писав для вас

Тому що я відчуваю, що після тебе я більше не відчуваю, я просто прикидаюся

Як я утворив цю посмішку, коли востаннє бачив тебе

Ходи зі мною туди, де я змусу тебе плакати

З тим самим сумом, з яким я вже тебе розсмішив

З тим, що я вже змусив вас прийти, з тим, що я вже змусив вас запитати

Щоб я ніколи не покидала тебе, навіть після сварок

Давай, я без ілюзій візьму тебе за руку

Без впевненості чи причин, без захисту чи варіантів

Зі світу такого глибокого, такого глибокого, такого глибокого

Це втопило нас обох