Oh Rosemarie - Wolfgang Ambros

Du bist die Einzige von uns, die heut' nicht weint und sich nicht kränkt

Die nicht zu Boden schaut und nicht die schwärzesten Gedanken denkt

Nur du allein, du bist heut ruhig, weise und klug —

Bei diesem feierlichen Leichenzug

Und alle ander’n gehen müden Schritts und sie verbergen ihr Gesicht

Und ihre rotgeweinten Augen, spüren den kalten Regen nicht

Nur du allein, du lächelst ruhig, weise und klug —

Bei diesem regnerischen Leichenzug

Oh Rosmarie, verstehst du wie mir ist, so ganz allein und elend wie ich bin

Oh Rosmarie, ich bin so traurig wie noch nie, doch du, du lächelst vor dich hin

Oh Rosmarie, ich war noch nie so arm, Gebete sind mein letzter Halt

Oh Rosmarie, ich bin so traurig wie noch nie, doch dich, dich lässt das alles

kalt

Du bist die einzige von uns, die heut' nicht weint und die sich nicht

Wie alle andern über's Leben und den Tod den Kopf zerbricht

Und ich beneide dich auch wenn ich es bis jetzt verbarg

Denn auch ich wäre gern wie du — in einem Sarg!

Ти єдина з нас сьогодні не плаче і не постраждає

Хто не дивиться вниз і не думає найчорніших думок

Тільки ти один, ти сьогодні спокійний, мудрий і розумний -

На цій урочистій похоронній процесі

А всі інші втомлено ходять і ховають обличчя

І її червоні заплакані очі не відчувають холодного дощу

Тільки ти один, ти посміхаєшся спокійно, мудро і розумно -

На цю дощову похоронну процесію

О, Розмарі, ти розумієш, що я відчуваю, такий самотній і нещасний

О Розмарі, мені сумніше, ніж будь-коли, але ти, ти посміхаєшся собі

О Розмарі, я ніколи не була такою бідною, молитви — моя остання опора

О, Розмарі, мені сумніше, ніж будь-коли, але ти, все покидає тебе

холодний

Ти єдина з нас сьогодні не плаче і не плаче

Як і всі, турбується про життя і смерть

І я заздрю ​​тобі, навіть якщо приховував це досі

Бо я теж хотів би бути таким, як ти — у труні!