Wyrgthu - Wodensthrone

The dead are like an ocean stilled

Friend and foe alike in oblivion’s embrace

And still we cannot cast aside our arms and rest

Poisoned by the venom of belief

Cast flailing into the crucible of fate

By the negligence of dying gods

That like decrepit beasts, have thrown their bodies down

Their feral might relinquished, succumbing to decay

Where rivers once roared and churned their course

The shadows of the clouds are all that seem to move

A burnished glow of fires on the seared horizon

The flicker of embers around our feet

Ashes of meaning drift beyond our broken grasp

Fireflies against an endless wound of night

A wasteland of embittered ghosts

And the interment of our feeble hopes

Draw down the wrathful storm to cleanse this ruined world

And wash away man’s ignobility

Pray for atonement and the agonies to come

So that those who follow may find a better path

The storms I call to bear us

To the mercy of the void

Even in death

Our blood will nourish the bounty of your Spring

Мертві – як затихлий океан

Друг і ворог в обіймах забуття

І все одно ми не можемо відкинути руки й відпочити

Отруєний отрутою віри

Киньте махання в горнило долі

Через недбалість вмираючих богів

Що, як дряхлі звірі, скинули свої тіла

Їхня дика може відмовитися, піддавшись розкладанню

Там, де колись шуміли й бурили річки

Здається, що рухаються тіні від хмар

Випалене сяйво вогню на випаленому горизонті

Миготіння вугілля навколо наших ніг

Попіл сенсу випливає за межі наших зламаних хваток

Світлячки проти нескінченної рани ночі

Пустка озлоблених привидів

І поховання наших слабких надій

Притягніть гнівний шторм, щоб очистити цей зруйнований світ

І змиє людську неблагородність

Моліться про спокуту і майбутні агонії

Щоб ті, хто слідував, могли знайти кращий шлях

Бурі, які я закликаю перенести нас

На милість порожнечі

Навіть у смерті

Наша кров буде живити щедрот твоєї Весни