Я люблю тебя, жизнь - Владимир Трошин

Я люблю тебя, жизнь,

Что само по себе и не ново,

Я люблю тебя, жизнь,

Я люблю тебя снова и снова.

Вот уж окна зажглись,

Я шагаю с работы устало,

Я люблю тебя, жизнь,

И хочу, чтобы лучше ты стала.

Мне немало дано -

Ширь земли и равнина морская,

Мне известна давно

Бескорыстная дружба мужская.

В звоне каждого дня

Я так счастлив, что нет мне покоя,

Есть любовь у меня,

Жизнь, ты знаешь, что это такое.

Есть любовь у меня,

Жизнь, ты знаешь, что это такое.

Как поют соловьи,

Полумрак поцелуй на рассвете

И вершина любви,

Это чудо великое, дети.

Вновь мы с ними пройдём,

Детство, юность, вокзалы, причалы,

Будут внуки потом,

Все опять повторится сначала.

Ах, как годы летят,

Мы грустим, седину замечая,

Жизнь, ты помнишь солдат,

Что погибли тебя защищая.

Так ликуй и вершись

В трубных звуках весеннего гимна,

Я люблю тебя, жизнь,

И надеюсь, что это взаимно.

Я люблю тебя, жизнь,

И надеюсь, что это взаимно.

Я люблю тебе, життя,

Що саме по собі і не нове,

Я люблю тебе життя,

Я люблю тебе знову і знову.

Ось вже вікна засвітилися,

Я крокую з роботи втомлено,

Я люблю тебе життя,

І хочу, щоб краще ти стала.

Мені чимало дано

Ширь землі та рівнина морська,

Мені відома давно

Безкорислива дружба чоловіча.

У дзвоні кожного дня

Я такий щасливий, що немає спокою,

Є кохання у мене,

Життя, ти знаєш, що таке.

Є кохання у мене,

Життя, ти знаєш, що таке.

Як співають солов'ї,

Напівтемрява поцілунок на світанку

І вершина кохання,

Це диво велике, діти.

Знову ми з ними пройдемо,

Дитинство, юність, вокзали, причали,

Будуть онуки потім,

Все знову повториться спочатку.

Ах, як роки летять,

Ми сумуємо, сивину помічаючи,

Життя, ти пам'ятаєш солдатів,

Що загинули тебе, захищаючи.

Так радій і вершись

У трубних звуках весняного гімну,

Я люблю тебе життя,

І сподіваюсь, що це взаємно.

Я люблю тебе життя,

І сподіваюсь, що це взаємно.