Обворожительный романс - Владимир Трошин, Михаил Иванович Глинка

Околдуй меня, приворожи,

Уведи туманом в листопад.

Я хочу на миг поверить в миражи,

Плыть по мягкому ковру в осенний сад.

Я хочу на миг поверить в миражи.

На чело ложится сладостная грусть

И журчит в седом романсе голос твой.

С наслажденьем говорю себе я — пусть, пусть, пусть

Это проседь нарушает твой покой.

С наслажденьем говорю тебе я — пусть, пусть,

Это проседь нарушает твой покой.

Я придумываю сказку для себя

У меня всего один есть только шанс,

Чтоб тебя на расстоянии любя

Слушать твой обворожительный романс.

Околдуй меня, приворожи,

Уведи туманом в листопад.

Я хочу на миг поверить в миражи,

Плыть по мягкому ковру в осенний сад.

Зачаруй мене, приворожи,

Заведи туманом у листопад.

Я хочу на мить повірити в світи,

Плити по м'якому килиму в осінній сад.

Я хочу на мить повірити в світи.

На чоло лягає солодкий смуток

І журить у сивому романсі голос твій.

З насолодою кажу собі я — нехай, нехай, нехай

Це сиво порушує твій спокій.

З насолодою кажу тобі я — нехай, нехай,

Це сиво порушує твій спокій.

Я придумую казку для себе

У мене всього один є лише шанс,

Щоб тебе на відстані люблячи

Слухати твій чарівний романс.

Зачаруй мене, приворожи,

Заведи туманом у листопад.

Я хочу на мить повірити в світи,

Плити по м'якому килиму в осінній сад.