Тишина - Владимир Трошин

Ночью за окном метель, метель,

Белый беспокойный снег.

Ты живёшь за тридевять земель,

Ты не вспоминаешь обо мне.

Знаю, даже строчки не придёт,

Память больше не нужна.

По ночному городу бредёт

Тишина.

Ты меня не ждёшь давным-давно,

Нет к тебе путей-дорог,

Счастье у людей всего одно,

Только я его не уберёг.

Ночью мне покоя не даёт

Горькая моя вина,

Ночью за окном звенит, поёт

Тишина.

Только б мне тебя найти, найти,

Отыскать в любом краю,

Только бы сказать тебе прости,

Руку взять любимую твою.

Рассказать, как ночи напролёт

Летом и зимой без сна,

Здесь тебя со мною вместе ждёт

Тишина.

Знала б ты, как ночи напролёт

Летом и зимой без сна

Здесь тебя со мною вместе ждёт

Тишина.

Вночі за окном хуртовина, хуртовина,

Білий сніг неспокійний.

Ти живеш за тридев'ять земель,

Ти не згадуєш про мене.

Знаю, навіть рядки не прийде,

Пам'ять більше не потрібна.

По нічному місту марить

Тиша.

Ти мене не чекаєш давним-давно,

Немає до тебе шляхів-доріг,

Щастя у людей лише одне,

Тільки я його не вберіг.

Вночі мені спокою не дає

Моя гірка вина,

Вночі за окном дзвенить, співає

Тиша.

Тільки б мені тебе знайти, знайти,

Знайти в будь-якому краю,

Тільки би сказати тобі пробач,

Руку взяти кохану твою.

Розповісти, як ночі безперервно

Влітку і зимою без сну,

Тут тебе зі мною разом чекає

Тиша.

Знала б ти, як ночі безперервно

Влітку і взимку без сну

Тут тебе зі мною разом чекає

Тиша.