Новая песня - ВиСтанция

Часы теряли смысл, воздух остывал, тая на пустынных улицах

Дымом, что улетал вдаль, вслед за лайнером Москва-Тенерифе

Я шел пешком по бульвару надежд вечером тихим.

Где-то находили любовь и обретали горе.

Мой город спал то ли, то ли просто был болен.

Это добрая печаль в окнах напротив,

Где занавески из ситца скрывали дюжину слезных историй

Восемнадцатая осень, цвет багрово-красный.

Меня тянули книги, мольберты, краски, песни-джаз,

Серьезные фильмы с плохим концом —

Это то, что называют откровением перед сном

Мои слова повторялись эхом старых кварталов

Почти беззвучно, но больно переполняя бокалы

И грустью капали на пол ярким оттенком любви

В сумбуре пьяных мелодий, стирая старые дни

Опять стихи не о чем.

Не в ноты спетый куплет

Опять не то, что хотелось, да только выбора нет,

Но будто канули годы календарем неизвестности

Только новая песня, новая песня

Давно за полночь.

Все черновики в камине спят,

Ставшие пеплом, они не многое значат

Остывший кофе, сумрак настольной лампы разрушенный

Дым табачный, удушливый и стихи под подушкой

Все это осень!

Она внутри меня!

Она кругом!

Как-то сладкий, пурпурный, как яд,

Дождь свои капли ронял сухим вином на переплет французской классики

И словно огни, над заколдованной улицей гасли

Звезды рубинами уходили на дно океана

В небе бездонном оркестр играл

И соло-партия клавишных и гитары мелодия,

А душу щемит тоской, будто в сумрак уводит

Я не хочу засыпать!

Расставаться не тянет!

И серым стягом над городом кружит музыка старая.

За пластиночным шумом мой голос слышен отчетливо

Это новая песня, впустую, и снова еще одна

Годинник втрачав сенс, повітря остигало, танучи на пустинних вулицях

Димом, що відлітав у далечінь, слідом за лайнером Москва-Тенерифе

Я пішов по бульвару надій увечері тихим.

Десь знаходили кохання і знаходили горе.

Моє місто спало чи то, чи просто було хворе.

Це добра сум у вікнах навпроти,

Де фіранки із ситця приховували дюжину слізних історій

Вісімнадцята осінь, колір багряно-червоний.

Мене тягнули книги, мольберти, фарби, пісні-джаз,

Серйозні фільми з поганим кінцем

Це те, що називають одкровенням перед сном

Мої слова повторювалися луною старих кварталів

Майже беззвучно, але боляче переповнюючи келихи

І сумом капали на підлогу яскравим відтінком кохання

У сумбурі п'яних мелодій, стираючи старі дні

Знову вірші не про що.

Не в ноти заспіваний куплет

Знову не те, що хотілося, та тільки вибору немає,

Але ніби канули роки календарем невідомості

Тільки нова пісня, нова пісня

Давно за півночі.

Усі чернетки в каміні сплять,

Сталі попелом, вони не багато означають

Остигла кава, сутінки настільної лампи зруйновані

Дим тютюновий, задушливий і вірші під подушкою

Усе це осінь!

Вона всередині мене!

Вона кругом!

Якось солодкий, пурпуровий, як отрута,

Дощ свої краплі впускав сухим вином на палітурку французької класики

І немов вогні, над зачарованою вулицею гасли

Зірки рубінами йшли на дно океану

У небі бездонному оркестр грав

І соло-партія клавішних та гітари мелодія,

А душу щемить тугою, ніби в суток веде

Я не хочу засипати!

Розлучатися не тягне!

І сірим стягом над містом кружляє музика стара.

За пластинковим шумом мій голос чути чітко

Це нова пісня, даремно, і знову ще одна