Два меня - ВиСтанция

----- К чёрту всё это!

-----Ты слишком агрессивен.

-----А это не твоё дело!

Меня достало твоё милосердие, доброта, отзывчивость.

Посмотри на себя!

-----Я люблю людей.

-----А я их ненавижу!

-----Ха, злишься?!

-----Нет, это твой удел!

-----Только не говори, насколько мы с тобой различны!

-----Да ты и так это знаешь!

-----У тебя всё глупо, что тебе противоречит.

-----Мне противоречишь ты!

Alter Ego… два, два, два меня

Alter Ego… доброта и ненависть

Alter Ego… небо и земля.

Пламя и вода, плоды сознания: обман, искренность!

Когда душа разбита надвое, а тело дышит слабо,

Словно сладил с лавой раскалённой,

Время славы слишком жуткое,

Мандраж по кожи, позже будет поздно,

Два меня меняют мир вокруг —

Недуг, причём серьёзный,

Что если я слеп, ненавижу видеть чуждую боль, и более,

чем подлостью назвать слова пустых героев,

Гордый тем, что не позволил вырваться на волю страху,

Убил в себе второго St1m'а, путь которому на плаху

Я видел как его глаза сжигали взглядом,

Знал, что каждый ошибаться может, но не дважды кряду,

Глуп был шаг, навстречу чёрствым душам,

А я хотел всего лишь стать одним из нужных, а не лучших,

Через чур безчестно, получив очередной ударрр

Из-за спины столь дерзко, не скрывая зла,

В момент когда я ждал поддержки, но меня внутри иначе чтили,

Слабым оказался тот, кто горд был, что его любили.

Я другой!

Одним быть может бой закончится плачевно

Предначертан кем-то, дабы быть самим собой,

Наверно суждено всю жизнь играть героев белой стороны,

Но я устал Христом быть и спасать весь мир.

Хочу Войны!

Безумство, быть коварным, бить бездарных даром,

Отдавать свой гнев и не просить взамен рыданий.

Чувствовать беспомощность в себе на двух фронтах:

Одна душа—защита, а вторая---беспощадный страх.

Сжимая в кулаки ладони, разжигая пламя,

Чтоб искрилось сердце-цербер на цепи внутри,

Если я несовладаю с ним, он покарает смертных всех,

И каждого он жаждет вожделенно сжечь в огне своих утех,

У тех или иных --нет шансов выжить,

Моё второе «Я» — неразговорчиво, но может слышать

Ложь и грязные мечты уличают подлецов,

Достаточно, чтоб раз и навсегда сорвать оковы,

Оклемённые попытки встать на путь и преградить дорогу,

Не выносит «Я» второе, всегда на всё готово,

Дабы вычерпнуть до дна желание безгрешно жить,

Способно милосердствовать, а если надо, то убить!

Быть тем, кого порой имеет смысл обойти,

Не спорю, либо в ссоре сам собою, либо вне людей,

Едины плоть и два невыносимо разных «Я»,

Когда один смеётся, то другой рыдает, глядя на себя.

Второго повод искоренить двояка слишком мал,

Ты перемен хотел с лихвой, так получай то, что искал

Улыбка и оскал, добро и зло в едином теле,

Делят пополам тепло и холод у закрытой двери,

Сыт по горло кармой, камни вслед судьбе кидаю,

Оставляю выбирать между ненужными словами,

Верить?

Часто верим через край, максимализм и воля,

Во мне два «Я», два разных St1m'а, стимул быть собою.

Добавил OXY

----- До біса все це!

----- Ти надто агресивний.

-----А це не твоя справа!

Мене дістало твоє милосердя, доброта, чуйність.

Подивися на себе!

-----Я люблю людей.

-----А я їх ненавиджу!

-----Ха, злишся?!

-----Ні, це твоя доля!

-----Тільки не говори, наскільки ми з тобою різні!

-----Та ти і так це знаєш!

-----У тебе все безглуздо, що тобі суперечить.

-----Мені суперечиш ти!

Alter Ego… два, два, два мене

Alter Ego… доброта і ненависть

Alter Ego… небо і земля.

Полум'я та вода, плоди свідомості: обман, щирість!

Коли душа розбита надвоє, а тіло дихає слабо,

Немов упорався з лавою розпеченою,

Час слави надто страшний,

Мандраж по шкіри, пізніше буде пізно,

Два мене міняють світ навколо.

Недуга, причому серйозна,

Що якщо я сліпий, ненавиджу бачити чужий біль, і більше,

чим підлістю назвати слова порожніх героїв,

Гордий тим, що не дозволив вирватися на волю страху,

Убив у себе другого St1m'а, шлях якому на плаху

Я бачив як його очі спалювали поглядом,

Знав, що кожен помилятися може, але не двічі поспіль,

Дурний був крок, назустріч черствим душам,

А я хотів лише стати одним із потрібних, а не кращих,

Занадто безчесно, отримавши черговий ударрр

З-за спини настільки зухвало, не приховуючи зла,

В момент коли я чекав підтримки, але мене всередині інакше шанували,

Слабким виявився той, хто гордий був, що його любили.

Я інший!

Одним може бій закінчиться плачевно

Призначений кимось, щоб бути самим собою,

Напевно судилося все життя грати героїв білої сторони,

Але я втомився Христом бути і рятувати весь світ.

Хочу Війни!

Безумство, бути підступним, бити бездарних даром,

Віддавати свій гнів і не просити замість ридань.

Відчувати безпорадність у собі на двох фронтах:

Одна душа—захист, а друга—нещадний страх.

Стисаючи в кулаки долоні, розпалюючи полум'я,

Щоб іскрилося серце-цербер на ланцюгу всередині,

Якщо я не злагоджу з ним, він покарає смертних усіх,

І кожного він прагне жадано спалити у вогні своїх втіх,

У тих чи інших - немає шансів вижити,

Моє друге «Я» — небалакуче, але може чути

Брехня і брудні мрії викривають негідників,

Достатньо, щоб раз і назавжди зірвати пута,

Оклеменені спроби стати на шлях і перегородити дорогу,

Не виносить «Я» друге, завжди на все готове,

Щоб вичерпнути до дна бажання безгрішно жити,

Здібно милосердити, а якщо треба, то вбити!

Бути тим, кого іноді має сенс обійти,

Не сперечаюся, або в сварці сам собою, або поза людьми,

Єдині плоть і два нестерпно різних «Я»,

Коли один сміється, то другий ридає, дивлячись на себе.

Другий привід викорінити двояка занадто малий,

Ти змін хотів з лишком, так одержуй те, що шукав

Посмішка і оскал, добро і зло в єдиному тілі,

Ділять навпіл тепло і холод у зачинених дверей,

Сит по горло кармою, камені слідом за долею кидаю,

Залишаю вибирати між непотрібними словами,

Вірити?

Часто віримо через край, максималізм і воля,

У мене два «Я», два різні St1m'а, стимул бути собою.

Додав OXY