Se Juntan Dos Palomitas - Violeta Parra

Se juntan dos palomitas

En el árbol del amor

Fin de la separación que

Los tenía contigo

Brillaba con sus rayitos

El sol en ese entretanto

Los dos en un sólo manto

Se arrebozaron dichosos

Y sin clarín misterioso

Palomito yo te canto

Como el clavel y la rosa

Florecen en el jardín

La dalia con el jazmín

Y la azucena olorosa

Se entrentran las mariposas

De aquellos dos sentimientos

Y anudan sus pensamientos

Al son de una melodía

Se dicen los buenos días

En el más bello instrumento

Lo que en la ausencia

Fue pena se convirtió en alegría

Así pasaron seguidas

Horas de dicha serena

Bendicen la luna llena

Señora del firmamento

Dice (?) en el viento

Alguna lengua amorosa

Que conservará la rosa

Que sembré en este momento

Después de tanta dulzura

Suena la antigua campana

Que anuncia en una mańana

Del adios su cruel premura

Como la fruta madura

Al desprenderse del alto

Se desgarraron en llanto

Los novios sin más demora

Porque ha llegado la hora de

Dividir el encanto

Condimento de la vida

Que alimenta el corazón

Más que alegría, dolor

Que nunca cierra su herida

Tisana para bebida

Que calma por un instante

Es ley de cada habitante

Desde que el mundo fue mundo

Sólo de dicha un segundo

Para los pobres amantes

Два попкорна складаються разом

на дереві кохання

Кінець розлуки

мав їх із собою

Воно сяяло своїми променями

Сонце тим часом

Двоє в одній мантії

Вони щасливо укуталися

І без таємничого горна

Голубо я тобі співаю

Як гвоздика і троянда

цвітуть у саду

Жоржина з жасмином

І запашна лілія

Заходять метелики

З цих двох почуттів

І зв’язати їхні думки

Під звук мелодії

кажуть доброго ранку

У найкрасивішому інструменті

Що за відсутності

Це було горе, яке перетворилося на радість

Тож вони пройшли повз

Години безтурботного блаженства

благослови повний місяць

пані неба

Каже (?) На вітрі

якийсь люблячий язик

хто збереже троянду

Те, що я посадив у цей момент

Після стількох солодощів

Дзвоніть у старий дзвінок

Про це оголошується вранці

Прощай його жорстока поспіх

як стиглі фрукти

При відриві від високого

Вони розплакалися

Наречений і наречена без зволікань

Бо час настав

роздвоєний шарм

приправа життя

що живить серце

Більше, ніж радість, біль

Це ніколи не закриває свою рану

Тизан для напою

що заспокоює на мить

Це закон кожного жителя

Так як світ був світом

Просто від блаженства на секунду

для бідних закоханих