Ausencia - Violeta Parra

Cómo se han ido volando, ingrato

Las raudas horas de un tiempo cruel

Hoy de ti lejos y en otro campo

Y de ti_a-mi-go tan cer-ca_a-yer

Ayer tu mano sentí en la mía

Con ardorosa y grata presión

Hoy en los ayes de ardiente brisa

A tus o-í-dos ir-á mi voz

Por-que la_au-sen-cia_es tan cruel do-lor

Cuando la noche su manto lóbrego

Tienda en el valle y en la ciudad

Pláceme, amigo, con tus recuerdos

Pasar mis horas de soledad

Y en cada estrella que centelleante

Y que en el cielo veo lucir

Parece, amigo, mirar tus ojos

Que sonriendo me están a mi

Tal vez sí loca, más cuán feliz

Ya no sé, amigo, vivir alegre

Como en un tiempo que ya se fue

Tu amor ausente me tiene triste

Nunca olvides quien te quiso bien

Si acaso olvidas a quien te adora

A quien un día el alma te dio

Mañana acaso lánguida y mustia

Sobre su tallo muera una flor

Y su perfume no vuelva, no

Як вони відлетіли, невдячні

Швидкі години жорстокого часу

Сьогодні від вас далеко і в іншому полі

І від тебе мені так близько до вчорашнього дня

Вчора я відчув твою руку в своїй

З печінням і приємним натиском

Сьогодні в біді палаючий вітерець

На твої о-і-два підійди-на мій голос

Тому що_відсутність_це такий жорстокий біль

Коли ніч її похмурий плащ

Купуйте в долині та в місті

Порадуй мене, друже, своїми спогадами

проводжу свої самотні години

І в кожній зірці, що мерехтить

І що на небі я бачу блиск

Здається, друже, дивитися тобі в очі

Що вони посміхаються мені

Може, так, божевільний, але який щасливий

Я вже не знаю, друже, жити щасливо

Як у час, що вже минув

Твоє відсутнє кохання мене засмучує

Ніколи не забувай, хто тебе добре любив

Якщо ти забудеш того, хто тебе обожнює

Кому одного дня душа віддала тебе

Завтра, можливо, в’ялий і затхлий

На його стеблі квітка гине

І твій парфум не повертається, ні