Aura I - Vinterriket

Diffuse Schlieren umschlängeln die kalte Luft als die Dämmerung

allmählich über die Berge kriecht.

Die nebelgetränkte Atmosphäre

leuchtet unsichtbar durch die letzten, schwachen Strahlen des

Tageslichtes.

Sporadische Irrlichter entfliehen dem feuchtkalten

Morast — Ihr kurzer Glanz verstummt jäh im wachsenden Nebel

der Lichtung.

Eine geheimnisvolle, mystische Stimmung,

eingeklemmt zwischen den Bäumen des Waldes, berührt harsch

die Sinne.

Unsichtbare Augen starren auf die Angst, so scheint es.

Geräusche sanft bewegter Blätter erklingen wie aus dem Nichts.

Ein grausames Wimmern schallt weit von der Ferne her und verliert

sich in den Tiefen der Zeit.

Vollkommenheit beherrscht das Reich

der Seele als sich die Lider schließen.

Das grelle Licht weist den

Weg durch den dichten Nebel.

Die Sehnsucht ward gestillt…

Tautropfen formieren sich an der Oberfläche der leblosen, toten

Wiese und verschwinden im kargen Grund.

Schemenhafte Illusionen

überlisten den Geist und bilden den Pfad in die Abgründe des

Wahnsinns.

Trügerisches, sanftes Licht durchdringt die Luft, doch

verschwindet plötzlich — Mit ihm der letzte Funken Hoffnung.

Die Aura der Dunkelheit brach herein…

Дифузні смуги звиваються навколо холодного повітря на світанку

поступово повзе за гори.

Туманна атмосфера

невидимо сяє крізь останні слабкі промені

денне світло.

Спорадичні тріски рятуються від вогкості та холоду

Болото — Її короткий блиск раптово згасає в зростаючому тумані

очищення.

Таємничий, містичний настрій,

вклинився між деревами лісу, торкнувся жорстко

почуття.

Невидимі очі дивляться на страх, здається.

Звуки м’яко рухомого листя з’являються нізвідки.

Жорстокий скиглення відлунює далеко і програє

себе в глибині часу.

Досконалість править царством

душі, як закриваються повіки.

Яскраве світло показує

Шлях крізь густий туман.

Туга була задоволена...

На поверхні неживого, мертвого утворюються краплі роси

луг і зникають у безплідній землі.

Тіньові ілюзії

перехитрити розум і створити шлях у безодні

божевілля

Оманливе, м’яке світло пронизує повітря

раптом зникає - з ним остання іскра надії.

Опустилася аура темряви...