Не надо - Виктор Королёв

Вот и вечер настал, и мы бродим с тобой, по аллеям тенистого сада.

Я пытался прижаться к груди молодой, ты шептала: «Не надо, не надо.»

Я пытался прижаться к груди молодой, ты шептала: «Не надо, не надо.»

Нас не видит никто, мы с тобой вдвоем у аллеи тенистого сада.

Даже губы твои в поцелуе замрут, а ты шепчешь: «Не надо, не надо.»

Даже губы твои в поцелуе замрут, а ты шепчешь: «Не надо, не надо.»

Зазвучала вдали где-то песнь соловья, это ласка, любовь и услада.

Я хочу уходить, но ты держишь меня, и все шепчешь: «Не надо, не надо.»

Я хочу уходить, но ты держишь меня, и все шепчешь: «Не надо, не надо.»

Я пытался прижаться к груди молодой, ты шептала: «Не надо, не надо.»

Я пытался прижаться к груди молодой, ты шептала: «Не надо, не надо.»

Ты шептала: «Не надо, не надо.»

Ты шептала: «Не надо, не надо.»

От і вечор настав, і ми бродимо з тобою, алеями тінистого саду.

Я намагався притиснутись до грудей молодої, ти шепотіла: «Не треба, не треба.

Я намагався притиснутись до грудей молодої, ти шепотіла: «Не треба, не треба.

Нас не бачить ніхто, ми з тобою вдвох біля алеї тінистого саду.

Навіть губи твої в поцілунку замруть, а ти шепочеш: «Не треба, не треба.»

Навіть губи твої в поцілунку замруть, а ти шепочеш: «Не треба, не треба.»

Зазвучала вдалині десь пісня солов'я, це ласка, любов і насолода.

Я хочу йти, але ти тримаєш мене, і все шепочеш: «Не треба, не треба.»

Я хочу йти, але ти тримаєш мене, і все шепочеш: «Не треба, не треба.»

Я намагався притиснутись до грудей молодої, ти шепотіла: «Не треба, не треба.

Я намагався притиснутись до грудей молодої, ти шепотіла: «Не треба, не треба.

Ти шепотіла: «Не треба, не треба.

Ти шепотіла: «Не треба, не треба.