Песенка про собаку Тябу - Виктор Берковский

О сладкий миг, когда старик

Накрутит шарф по самый нос

И скажет псу: «А ну-ка, пес, пойдем во дворик!»

А во дворе идет снежок,

И скажет псу: «Привет, дружок!»

Незлобный дворник, дядя Костя, алкоголик.

У дяди Кости левых нет доходов,

Зато есть бак для пищевых отходов,

Зато у дяди Кости в этом баке

Всегда найдутся кости для собаки.

Я рассказать вам не могу,

Как много меток на снегу, —

Их понимать умеет каждая собака:

Над этой лапу задирал

Боксер по кличке Адмирал,

А вот здесь пинчер — мелкий хлыщ и задавака.

Мы дружим со слюнявым Адмиралом,

Он был и остается добрым малым,

А пинчера гоняли и гоняем

За то, что он, каналья, невменяем.

Увы, бывают времена,

Когда, криклива и дурна,

Во двор выходит злая дворничиха Клава.

Она не любит старика,

Она кричит издалека,

Что у нее на старика, мол, есть управа.

Нам дела нет до бабы бестолковой,

Но к ней гуляет Вася-участковый,

И Вася вместе с ней не одобряет,

Когда собачка травку удобряет.

Как хорошо, о боже мой,

Со стариком идти домой,

Покинув двор, где ты как вор и правит злоба.

Старик поближе к огоньку,

А пес поближе к старику,

И оба-два сидим, и радуемся оба.

Старик себе заварит черный кофий,

Чтоб справиться с проблемой мировою,

А пес себе без всяких философий

Завалится на лапы головою.

О солодка мить, коли старий

Накрутить шарф по самий ніс

І скаже псові: «А-ну, пес, ходімо у дворик!»

А в дворі йде сніжок,

І скаже псові: «Привіт, друже!»

Незлобний двірник, дядько Костя, алкоголік.

У дядька Кістки лівих немає доходів,

Зате є бак для харчових відходів,

Зате у дядька Кості в цьому баку

Завжди знайдуться кістки для собаки.

Я розповісти вам не можу,

Як багато міток на снігу, —

Їх розуміти вміє кожен собака:

Над цією лапу задирав

Боксер по кличці Адмірал,

А тут тут пінчер — дрібний хлющ і задавака.

Ми дружимо зі слинним Адміралом,

Він був і залишається добрим малим,

А пінчера ганяли і ганяємо

За те, що він, каналія, несамовитий.

На жаль, бувають часи,

Коли, криклива і дурна,

У двор виходить зла двірничка Клава.

Вона не любить старого,

Вона кричить здалеку,

Що в неї на старого, мовляв, є управа.

Нам справи немає до баби безглуздою,

Але до неї гуляє Вася-дільничний,

І Ваша разом з нею не схвалює,

Коли собачка траву удобрює.

Як добре, про боже мій,

З старим іти додому,

Залишивши двір, де ти як злодій і править злість.

Старий ближче до вогника,

А пес ближче до старого,

І обидва сидимо, і радіємо обоє.

Старий собі заварить чорний кофій,

Щоб упоратися з проблемою світовою,

А пісь собі без жодних філософій

Завалиться на лапи головою.