Марк Шагал - Виктор Берковский

Он стар, он похож на свое одиночество.

Ему рассуждать о погоде не хочется.

Он сразу с вопросом — а вы не из Витебска?

Пиджак старомодный на лацканах вытерся.

Нет, я не из Витебска.

Долгая пауза.

А после слова — монотонно и пасмурно.

Тружусь и хвораю, в Венеции выставка.

"Так вы не из Витебска?"

Нет, я не из Витебска.

Он в сторону смотрит, не слышит, не слышит.

Какой-то нездешней далекостью дышит.

Пытаясь до детства дотронуться бережно

И нету ни Канн, ни Лазурного берега

Ни нынешней славы.

Светло и размеренно,

Он тянется к Витебску, словно растение.

Тот Витебск его, пропыленный и жаркий

Приколот к земле каланчою пожарной

Там смерти и свадьбы, моленья, ярмарки

Там зреют особенно крупные яблоки

И сонный извозчик по площади катится

"Так Вы не из Витебска?"

Деревья стоят вдоль дороги навытяжку.

Темнеет, и жалко, что я не из Витебска.

Він старий, він схожий на свою самотність.

Йому міркувати про погоду не хочеться.

Він одразу з запитанням — а ви не з Вітебська?

Піджак старомодний на лацканах витер.

Ні, я не з Вітебська.

Довга пауза.

А після слова — монотонно та похмуро.

Труджуся і хворію, у Венеції виставка.

"То ви не з Вітебська?"

Ні, я не з Вітебська.

Він убік дивиться, не чує, не чує.

Якоюсь нетутешньою далекістю дихає.

Намагаючись до дитинства доторкнутися дбайливо

І немає ні Канн, ні Лазурного берега

Ні нинішньої слави.

Світло та розмірено,

Він тягнеться до Вітебська, наче рослина.

Той Вітебськ його, пропилений і жаркий

Приколото до землі каланчою пожежною

Там смерті та весілля, моління, ярмарки

Там зріють особливо великі яблука

І сонний візник площею котиться

"Так Ви не з Вітебська?"

Дерева стоять уздовж дороги навитяжку.

Темніє, і шкода, що я не з Вітебська.