Контрабандисты - Виктор Берковский

По рыбам, по звездам проносит шаланду.

Три грека в Одессу везут контрабанду.

Над правым бортом, что над пропастью вырос —

Енакий, Стравракий, папа Сатырос.

А ветер как гикнет, как мимо просвищет,

Как двинет барашком под звонкое днище,

Чтоб гвозди звенели, чтоб мачта гудела.

Доброе дело, хорошее дело…

Ах, греческий парус, ах, Черное море!

Черное море,

Черное море,

Воры на море.

Двенадцатый час — осторожное время.

Три пограничника, ветер и темень.

Три пограничника, шестеро глаз,

Шестеро глаз да моторный баркас.

Три пограничника — вор на дозоре.

Бросьте баркас в басурманское море,

Чтобы волна под кормой загудела,

Доброе дело, хорошее дело…

Ах, звездная полночь, ах, Черное море!

Черное море,

Черное море,

Воры на воле.

Вот так бы и мне в налетающей мгле

Усы раздувать, развалясь на корме.

Да видеть звезду над бушпритом склоненным,

Да голос ломать черноморским жаргоном.

Да слушать сквозь ветер, холодный и горький

Мотора дозорного скороговорку.

Иль правильней может, сжимая наган,

За вором следить, уходящим в туман,

И вдруг неожиданно встретить во тьме

Усатого грека на черной корме.

Так бейся по жилам, кидайся в края

Бездонная молодость, ярость моя.

Чтоб звездами сыпалась кровь человечья,

Чтоб выстрелам рваться вселенной навстречу.

Чтоб волн запевал оголтелый народ,

Чтоб злобная песня коверкала рот

И петь, задыхаясь в страшном просторе:

Черное море, Черное море!

Ах, звездная полночь, ах, Черное море,

Черное море,

Черное море,

Хорошее море…

По рибах, по зірках проносить шаланду.

Три греки в Одеса везуть контрабанду.

Над правим бортом, що над прірвою виріс|

Єнакий, Стравракій, тато Сатирос.

А вітер як гікне, як повз просвище,

Як рушить баранчиком під дзвінке днище,

Щоб цвяхи дзвеніли, щоб щогла гула.

Добра справа, добра справа…

Ах, грецьке вітрило, ах, Чорне море!

Чорне море,

Чорне море,

Злодії на море.

Дванадцята година - обережний час.

Три прикордонники, вітер і темрява.

Три прикордонники, шість очей,

Шестеро очей та моторний баркас.

Три прикордонники - злодій на дозорі.

Киньте баркас у басурманське море,

Щоб хвиля під кормою загула,

Добра справа, добра справа…

Ах, зоряна північ, ах, Чорне море!

Чорне море,

Чорне море,

Злодії на волі.

Ось так би і мені в налітаючій темряві

Вуса роздмухувати, розваляючись на кормі.

Так бачити зірку над бушпритом схиленим,

Так, голос ламати чорноморським жаргоном.

Та слухати крізь вітер, холодний і гіркий

Мотора дозорного скоромовку.

Чи правильніше може, стискаючи наган,

За злодієм стежити, що йде в туман,

І раптом несподівано зустріти у темряві

Вусатого грека на чорній кормі.

Так бийся по жилам, кидайся в краю

Бездонна молодість, лють моя.

Щоб зірками сипалась кров людська,

Щоб пострілам рватись всесвіту назустріч.

Щоб хвиль співав шалений народ,

Щоб злісна пісня перекручувала рота

І заспівати, задихаючись у страшному просторі:

Чорне море, Чорне море!

Ах, зоряна північ, ах, Чорне море,

Чорне море,

Чорне море,

Гарне море…